кло
Кло, кла, с. 1) Ребро, грань, гребень предмета. Доґи (= клепки) клом — боками щільно приставали до себе. 2) Клыкъ (свиной). Болѣе употр. во мн. ч. кла. 3) Ростокъ. Цибуля пущат кла.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 252.
Том 2, ст. 252.