Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ключ

Ключ, -ча, м. 1) Ключъ для запиранія и отпиранія замка — металлическій или деревянный. Kolb. І. 57. Мати до церкви вихожає, срібними ключами хату замикає. Н. п. 2) Брусокъ, вдѣланный въ ось колішні (плуга), посредствомъ котораго къ колішні прикрѣпляется дышло. Чуб. VII. 399. 3) Шестъ съ крючкомъ для опусканія въ колодезь и вытягиванія ведра. Чи це ж тая криниченька і ключ і відро? Чуб. V. 203. 4) Снарядъ для ношенія сѣна, то-же, что и цапар, по съ четырьмя наріжниками — палками, придавливающими сѣно подъ роскопом. Шух. І. 171. 5) У гуцульскихъ пастуховъ въ полонинах: столбъ, къ которому прикрѣпленъ приборъ, подобный половинѣ ярма, — въ него запирается шея теленка, пока пастухъ доитъ корову. Шух. І. 194. 6) Тупой стругъ, при помощи котораго мнуть и растираютъ овчину, — деревянный (Вас. 153) или желѣзный. Послѣдній у гуцуловъ состоитъ изъ слѣдующихъ частей: деревянная колодка (рукоятка), къ ней подъ угломъ прикрѣпленъ самый ключ, имѣющій видъ плоскаго крюка, болѣе остраго съ наружнаго ребра, вістря (внутреннее, болѣе тупое, наз. ти́лє); отъ колодки внизъ идетъ желѣзный прут, оканчивающійся ланцем (короткой цѣпью), имѣющимъ на концѣ стре́мє, въ которое работающій вкладываетъ ногу въ то время, когда правой рукой держить колодку, а лѣвую имѣетъ на кожѣ, лежащей подъ ключем. Шух. І. 253. 7) Стая птицъ, летящихъ другъ за другомъ, составляя фигуру, подобную острому углу, одна сторона котораго короче другой. А журавлі летять собі додому ключами. Шевч. Гусей... цілий ключ. Сим. 218. 8) Въ весеннихъ играхъ: рядъ дѣвушекъ, стоящихъ одна за другою и взявшихся за таліи; также называется и одна весенняя игра. КС. 1887. VI. 483. Мил. 52. 9) Нѣсколько деревень или хуторовъ, составляющихъ одну общину или одно имѣніе. 10) кипіти у ключ. Кипѣть, волнуясь. Уже окріп у ключ кипить. Г. Барв. 502. Закипіли казани у ключ. Рудч. Ск. II. 59. Засичав окріп у печі, збігаючи ключем на черінь. Мир. ХРВ. 171. Ум. ключенько, ключик. Золотії ключеньки в коморі. Н. п. Золотий ключик до кожних дверей придасться. Ном. № 7393.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 254.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛЮЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛЮЧ"
Висхлий, -а, -е. Изсохшій.
Гайда I, -ди 1), м. и ж. Повѣса. Аф. 352. 2) ж. Флейта. Угор.
Докуча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. доку́чити, -чу, -чиш, гл. Надоѣдать, надоѣсть, докучать, докучить, досаждать, досадить. Шевч. 448. Мухи йому не докучають, бо тоді ще ніяка нужа не буває. Осн. 1862. V. А старший хлопчик лазить, голосить та докуча матері. Кв. Та вже ж мені та докучила та чужая та сторононька. Лукаш. 11. Біда докучила. Мет. 66. Я стала докучати своїй матері, щоб дула мені їсти. Рудч. Ск. І. 79. Также безлично. Чуб. V. 10. Повернусь на другий бік, або що, бо вже докучило одним боком лежати. Рудч. Ск. II. 92.
Домири́ти, -рю́, -риш, гл. Окончить мирить.
Зальо́ги, -гів, м. мн. Засада. Вони обидва лежали тоді в зальогах з киями — один з одного боку, а другий з другого; ми туди, а вони до нас. Павлогр. у. ( Залюбовск.).
Кибалиця, -ці, ж. = кибалка. Дівки вінки погубили, молодиці кибалиці. Чуб. V. 1113.
Лобури́сько, -ка, м. Ув. отъ лобурь.
Поголосити, -шу́, -сиш, гл. Поплакать.
Роспалюватися, -лююся, -єшся, сов. в. роспали́тися, -лю́ся, -лишся, гл. 1) Разгораться, разгорѣться. 2) Раскаливаться, раскалиться. 3) Разгорѣться, покраснѣть сильно. Распалились у мене щоки. Г. Барв. 381. Чого се ти так роспалилась? Собака, чи вовк налякав? Г. Барв. 397. 4) Пылать, воспылать. Еней, таку уздрівши зраду, великим гнівом роспаливсь. Котл. Кн. Дуже палка натура нашого люду, швидко він роспалюється високим поломям, та що ж, коли й малесенький дощик може погасити те поломя. О. 1862. IX. 29. 5) Войти въ азартъ; вспылить. Роспалився як оса. Ном. № 3410. Роспаливсь, як жаба до каченяти. Ном. № 3411.
Стрельнути, -ну, -неш, гл. Выстрѣлить. Він як стрельне. Рудч. Ск. II. 2. Хочеться (з рушниці) стрельнути. Котл. МЧ. 455.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КЛЮЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.