Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ключ

Ключ, -ча, м. 1) Ключъ для запиранія и отпиранія замка — металлическій или деревянный. Kolb. І. 57. Мати до церкви вихожає, срібними ключами хату замикає. Н. п. 2) Брусокъ, вдѣланный въ ось колішні (плуга), посредствомъ котораго къ колішні прикрѣпляется дышло. Чуб. VII. 399. 3) Шестъ съ крючкомъ для опусканія въ колодезь и вытягиванія ведра. Чи це ж тая криниченька і ключ і відро? Чуб. V. 203. 4) Снарядъ для ношенія сѣна, то-же, что и цапар, по съ четырьмя наріжниками — палками, придавливающими сѣно подъ роскопом. Шух. І. 171. 5) У гуцульскихъ пастуховъ въ полонинах: столбъ, къ которому прикрѣпленъ приборъ, подобный половинѣ ярма, — въ него запирается шея теленка, пока пастухъ доитъ корову. Шух. І. 194. 6) Тупой стругъ, при помощи котораго мнуть и растираютъ овчину, — деревянный (Вас. 153) или желѣзный. Послѣдній у гуцуловъ состоитъ изъ слѣдующихъ частей: деревянная колодка (рукоятка), къ ней подъ угломъ прикрѣпленъ самый ключ, имѣющій видъ плоскаго крюка, болѣе остраго съ наружнаго ребра, вістря (внутреннее, болѣе тупое, наз. ти́лє); отъ колодки внизъ идетъ желѣзный прут, оканчивающійся ланцем (короткой цѣпью), имѣющимъ на концѣ стре́мє, въ которое работающій вкладываетъ ногу въ то время, когда правой рукой держить колодку, а лѣвую имѣетъ на кожѣ, лежащей подъ ключем. Шух. І. 253. 7) Стая птицъ, летящихъ другъ за другомъ, составляя фигуру, подобную острому углу, одна сторона котораго короче другой. А журавлі летять собі додому ключами. Шевч. Гусей... цілий ключ. Сим. 218. 8) Въ весеннихъ играхъ: рядъ дѣвушекъ, стоящихъ одна за другою и взявшихся за таліи; также называется и одна весенняя игра. КС. 1887. VI. 483. Мил. 52. 9) Нѣсколько деревень или хуторовъ, составляющихъ одну общину или одно имѣніе. 10) кипіти у ключ. Кипѣть, волнуясь. Уже окріп у ключ кипить. Г. Барв. 502. Закипіли казани у ключ. Рудч. Ск. II. 59. Засичав окріп у печі, збігаючи ключем на черінь. Мир. ХРВ. 171. Ум. ключенько, ключик. Золотії ключеньки в коморі. Н. п. Золотий ключик до кожних дверей придасться. Ном. № 7393.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 254.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛЮЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛЮЧ"
Дівува́ти, -ву́ю, -єш, гл. Дѣвствовать, жить въ дѣвствѣ. Дідова дочка пішла заміж, а бабина і досі дівує та гордує. Рудч. Ск. II. 61.
Дола́дне Cм. доладно.
Затя́ти, -ся. Cм. затинати, -ся.
Лакувати, -ку́ю, -єш, гл. Лакировать. Херс. у.
Наверта́тися, -та́юся, -єшся, сов. в. наверну́тися, -ну́ся, -нешся, гл. 1) Поворачиваться, поворотиться. 2) Наваливаться, навалиться. 3) Заходить, зайти, заѣзжать, заѣхать. Почали й старости навертатись. Св. Л. 13. Навернувся в хату. Одна ж біда минулась, а друга незабаром навернулась. КС. 1882. X. 36. Навернеться було хто з панночок сусідок, допитуються. МВ. (О. 1862. III. 47). Ви увечері наверніться. О. 1862. VII. 37. 4) Обращаться, обратиться. До Христа навернувсь. 5) душа не навертається. Противно (кому). Як то його душа навернеться у п'ятницю скоромне їсти. Ном. № 537. 6) навертатися на о́чі. Попадаться на глаза. А як Порося навернеться на його очі горді та смутні, — одвертає од неї очі. МВ. ІІ. 27. 7)на думку. Приходить на умъ. І пані моя тож мені на думку навертається. МВ. (О. 1862. III. 59).
Поперепалювати, -люю, -єш, гл. То-же, что и перепалити, но во множествѣ.  
Розумно нар. 1) Умно, разумно. Наш отаман розумно порядкує. Стор. II. 247. Він розумно відказав. Єв. Мр. XII. 34. 2) Понятно. О. 1861. V. 32. Нічого було й не говорять, дивляться тілько одно на одного, а що на душі робиться, усе їм розумно. К. ЧР. 182. Нехай усім вам зробиться розумно, що се єдиний праведний Господь наш. К. Псал. 227. Ум. розумненько, розумне́сенько.
Убгати Cм. убигати.
Уклад, -ду, м. 1) Уговоръ, договоръ сдѣлать. Між ними єсть уклад: Єней за тестя мав Латина, а сей Єнея як за сина. Котл. Ен. IV. 33. 2) Раскладка, распредѣленіе денежнаго сбора. Уклад зробили. Н. Вол. у. 3) Затрата. На сю хвабрику пішов великий уклад. Міусск. окр. 4) Мелкая глиняная посуда, служащая добавленіемъ къ продаваемой сотнѣ посуды и вкладываемая въ крупную. Вас. 185. 5) Уклад. У гуцулокъ: родъ ожерелья (въ два, три ряда), составленнаго изъ мѣдныхъ крестовъ и др. мѣдныхъ же украшеній. Шух. I. 286.
Хвалюші, -люш, ж. = валюша.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КЛЮЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.