Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

клобучина

Клобучина, -ни, ж. Войлокъ. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 252.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛОБУЧИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛОБУЧИНА"
Відзнака, -ки, ж. Знакъ; отмѣтка. Желех.
Дерти́чний, -а, -е. 1) Изъ драницы. 2) Дощаной.
Завива́йлечко, -ка, с. Ум. отъ завивайло.
Купервас, -су, м. Купоросъ. Купервасу купувала — чорні брови малювала. Н. п.
Омилка, -ки, ж. = помилка.
Роскушувати, -шую, -єш, сов. в. роскуси́ти, -шу, -сиш, гл. Раскусывать, раскусить. Роскушу орішок. Чуб.
Сейм, -му, м. Сеймъ. Ум. сеймик.
Ходильниці, -ниць, ж. мн. = хідлі = ходилиці. Вх. Зн. 76.
Холодець, -дцю, м. 1) Студень (кушанье). А дзус холодцю їсти. Ном. № 4744. 2) Окрошка, ботвинья (кушанье). 3) Раст. Спаржа, Asperagus temiifolius.
Цера, -ри, ж. Цвѣтъ лица. Котл. Ен. VI. 81. Як циган, смуглой цери був. Котл. Ен. ІІІ. 31.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КЛОБУЧИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.