Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

клобучина

Клобучина, -ни, ж. Войлокъ. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 252.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛОБУЧИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛОБУЧИНА"
Діли́ти, -лю́, -лиш, гл. 1) Дѣлить. Нам батьківщини не ділить. Ном. № 3313. 2) Сдавать карты. Ось я ділитиму, а ти здіймай. Лубенск. у.
Долиня́ник, -ка, м. Житель долинъ.
Дошква́рити Cм. дошкварювати.
Залю́днити, -ся. Cм. залюдняти, -ся.
Клямати, -маю, -єш, гл. 1) Стучать щеколдой. 2) Чавкать. Клямаєш як свиня. Н. Вол. у.
Ма́ндель, -длю, м. Мѣра при складываніи сноповъ, горстей конопли и пр. въ 15 (Желех.) или 50 штукъ. (Гол. Од. 35).  
Надря́пати, -паю, -єш, гл. 1) Расцарапать, нацарапать. 2) Нацарапать, написать некрасиво.
Опарити, -ся. Cм. опарювати, -ся.
Побіснуватися, -нуюся, -єшся, гл. Побѣсноваться.
Чумаченько, -ка, м. Ум. отъ чумак.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КЛОБУЧИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.