Д'але́ сз. = Але́.
Дороги́й, -а, -е. 1) Дорогой. Де ж твої, доню, дорогі коралі? 2) Дорогой, любимый. Любов дорогая, — розлука тяжкая. з дорого́ю душе́ю. Очень охотно, отъ всего сердца. Невже ви хочете, щоб за вашого війтенка отець силував одним одну дочку? — Який.... враг просить його силувата? вона з дорогою душею пійде! Сравн. ст. доро́гший и доро́жчий, доро́жший. Ум. дороге́нький, дороге́сенький. Моя порадниця дорогесенька.
Жени́ло, -ла, м. Насмѣшливо: парень, котораго пора женить. То таке женило аж під стелю.
Зазімо́ваний, -а, -е. Отощавшій за зиму. І зазімовану свиню вивозять (на Юрія) на лубку на степ пастись.
Позагризати, -за́ю, -єш, гл. Загрызть (многихъ). Ваші собаки вже скоро позагризають наших.
Проклинути, -ну́, -не́ш, гл. = проклясти. Бо я твою долю давно проклинула.
Публіка, -ки, ж.
1) Стыдъ, позоръ. Ой сміх і публіка: била жінка чоловіка.
2) Позорный столбъ. Желехъ. на публіку сісти. Стать къ позорному столбу. Бо я піду серед села на публіку сісти.
3) Мужчина или женщина дурного поведенія. Я казала, що Семен чоловік, а Семен публіка, ще й негіда на ввесь світ.
Требувати, -бу́ю, -єш, гл.
1) Пробовать, отвѣдывать. Борз. Сосниц. у.
2) Пробовать, пытаться, испытывать. Сосн. у. Розуму требую.
3) — чо́го, чим. Нуждаться, имѣть необходимость въ чемъ. Пана сі не бою, війтом не требую.
Часок, -ску, м. Ум. отъ час.
Чіп II, меж. = Чіпа.
