Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кліщі

Кліщі, -щів, мн. 1) Щипцы, клещи. Коли не коваль, то й кліщів не погань. Ном. 2) Деревянный овалъ у хомута. Вас. 159. Там такий кінь, що колінцями кліщі достає. 3) Клешни (у рака). Ум. кліщики.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 252.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛІЩІ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛІЩІ"
Блюзник, -ка, м. Богохульникъ, кощунъ. Балт. у.
Дротяни́й, -а́, -е́. Проволочный. Рудч. Ск. І. 60. Озьми, сину, дротянії віжки, зв'яжи милій рученьки і ніжки. Млр. л. сб. 209. дротяна́ запа́ска. Запаска съ вотканной въ нее канителью. Шух. І. 132. Ум. дротяне́нький. Нагаєчка дротяненька, а я молоденька, у тіло влипає, кров'ю залітає. Чуб. V. 494.
Кит, -та, м. Китъ. Його кит-риба зараз і вхопила. ЗОЮР. II. 60.
Край, краю, м. 1) Край, конецъ. Суне, суне той кухлик аж на край столу, — поки впав і розбився. Харьк. До краю одежі його приторкнулись. Єв. Мр. VI. 56. Нема краю тихому Дунаю. Мет. 14. Уразив він моє серце в самий край. КС. 1882. X. 37. од краю до краю. Изъ конца въ конецъ. Тому доля запродала од краю до краю, а другому оставила те, де заховають. Шевч. 75. 2) Конецъ, окончаніе. Він отто переговорив та й край, більш нічого й не промовив. Екатер. г. Край уже! більше не хочу сьогодня робити. Харьк. Оце ж моєму наймитуванню край. Полт. до краю. Окончательно. Він і перш був ледащо, а як прийшов з війська, то вже до краю розлайдачився. Подольск. краю, до краю доводити. Оканчивать, приводить къ концу. Треба краю доводити, коли й де вінчати, та й весілля. Шевч. 107. Та доведу вже до краю, доведу — спочину. Шевч. 206. 3) Бортъ (судна). Мнж. 179. 4) Берегъ. На широкім Дунаю, недалеко від краю козак потопає. Гол. І. 115. 5) Сторона. Ой ходімо, товаришу, да на той край помалу. Мет. 85. 6) Край, страна, область. Ой визволи, Боже, нас всіх бідних невольників з тяжкої неволі, з віри бусурменської на ясні зорі, на тихі води, у край веселий. ЗОЮР. І. 214. Тяжко-важко умірати у чужому краю. Шевч. рідний край. Родина, отечество. От і виходили з Запорожжя один за одним гетьмани козацькі... супротив ворогів рідного краю. К. ЧР. 11. Треба рятувати рідний край. Стор. МПр. 57. 7) Кусокъ (хлѣба). Як хліба край, то й під вербою рай. Посл. 8) Употребленное какъ нарѣчіе: а) Очень, крайне. Тут край треба грошей, а їх нема. Волч. у. Мені край треба продати корову, а инчу купити. Волч. у. б) На концѣ, на краю. Довго вони на могилі край села стояли. Макс. А думка край світу на хмарі гуля. Шевч. в) Возлѣ, около, при, надъ. Котору дитину любила-кохала, — край себе не маю. Макс. Наплакала карі очі, край козака стоя. Н. п. Тільки край мого серденька як гадина в'ється. Грин. III. 220. По діброві вітер віє, гуляє по полю, край дороги гне тополю. Шевч. Надибав дівчину край долини. Гол. I. 120. Моя хата край води. Н. п. Ум. краєчок, крайок. З краєчку рожево зорялося од схід сонця. МВ. ІІ. 188.
Лежу́н, -на́, м. = лежень 1. Чуб. I. 262.
Лоти́к, -то́ку, м. = лотоки. Мик. 380.
Повнобокий, -а, -е. Съ выпуклыми боками. І все те (товар), знаєте, викохане таке, повнобоке. Сим. 211.
Сіло, -ла, с. Петля, силокъ. Попав в сіло. Ном. № 3924. Лучче ж пенному сіло на шию зложити, ніж бідних людей правдивих зводити. Ном. № 2793. Ум. сільце́.
Стрівати, -ва́ю, -єш, сов. в. стрінути, стріти, стріну, -неш, гл. Встрѣчать, встрѣтить. Як вовк: що стрів, те ззів. Ном. № 4849.
Челядинонька, -ки, ж. Ум. отъ челядина.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КЛІЩІ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.