Викисати, -са́ю, -єш, сов. в. викиснути, -ну, -неш, гл. Вымачиваться. Бовть у воду! Викис, вимок, виліз, висох, став на колоду та знов бовть у воду.
Засия́ти, -сия́ю, -єш, гл. = засяти. І світ над ним не засияв вовіки.
Коло́дник, -ка, м. Арестантъ. Посадив Іосифа в темницю, де сиділи царські колодники.
Освінути, -ну́, -не́ш пр. освів, освіла,, гл.
1) Разсвѣтъ, начаться разсвѣту. Тут будемо ночувати, дочко, а завтра, як Бог освіне, поїдемо дальш у дорогу.
2) Встать, находиться при разсвѣтѣ, освѣтиться. Осмеркла у батенька, а освіла у свекорка. Рано встав, — на порозі освів (иронія). Берегом, берегом (гілка) Дуная приплила, у Марині на столі освіла. На завтра бодайсь не освів! Пожеланіе не увидѣть свѣта завтрашняго дня, т. е. пожеланіе смерти.
3) Выздоровѣть. Був слабий — тепер мало освів.
Підпомога, -ги, ж. Помощь; подспорье, поддержка. Веде орду велику, многу рутульцеві на підпомогу.
Підстеп, -пу, м. Возвышенный лугъ съ растительностью, переходною къ степной.
Прасувати, -су́ю, -єш, гл.
1) Жать, выжимать, давить. Сир прасувати.
2) Гладить, утюжить. Буду білі хусти прати... — Где будеш сушила?.. — Где будеш прасувала? Насилу володала руками, прасуючи залізком мушлинову сукню.
Промайструвати, -ру́ю, -єш, гл. Проработать (о плотникѣ, столярѣ).
Фіндюрка, -ки, ж. Потаскуха. Фіндюрки щоки підправляли.
Шкоднійш, шкодніш, нар. Болѣе жаль. Хоч мої (діти) й гірші, та мені моїх шкоднійш, ніж твоїх.
