Друко́ваний, -а, -е. Печатный. Друкована словесність. Як же піднялися братства церковні свою.... віру од Унії наукою церковною, книжками друкованими та школами братськими боронити. 2) Ученый (иронично). Такі, бачте, люде: все письменні, друковані, сонце навіть гудять. Люде письменні й друковані. Иногда употребляется умышленно въ двузначномъ смыслѣ: можно понять, что дѣло идетъ и о тѣлесномъ наказаніи друком (дрюком) — т. е. палкою. Вчений, та не друкований (дрюкований) т. е. недоученный — подразумѣвается: при помощи дрюка, палки, почему въ варіантахъ этой пословицы бываетъ и такъ: вчений, та не довчений, — не провчений, — не товчений.
Заляга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. залягти́, -ля́жу, -жеш, гл. 1) Занимать, занять мѣсто, покрывать, покрыть собою. Геть! бач моє місто залягла. Сиві кабани усе поле залягли. Великая худобонька все подвір'я заляже. 2) Полечь. Не одного тепер ляха голова заляже. (1834). 123. 3) Заваливать, завалить. Сирая земля двері залегла. 4) Залегать, залечь. Заліг, як собака в грубі. Заляжу до завтрього. 5) Засѣдать, засѣсть (въ засадѣ). Залягли вони на нас у балці. Та ж за ордою пан Хмельницький вгнався. Він у Ведмежих Лозах залягав. 6) Затихать, затихнуть (о вѣтрѣ). Вітерець заліг десь, тиша. 7) Оставаться, остаться безъ обработки. Ця нива ще торік залягла.
Заморга́ти, -га́ю, -єш, гл. Заморгать, зашевелить бровями. Оддай мене за такого, що чорнії уси: він до мене заморгає, а я засміюся.
Княжити, -жу, -жи́ш, гл.
1) Княжить.
2) Быть женихомъ или невѣстою. Буду ж бо я в суботу княжити, будуть мені бояри служити. Устань, Марусенько, не княжи, відсунь кватирочку, погляди, чи всі бояри на дворі.
Обнести Cм. обносити.
Обночувати, -чую, -єш, гл. Переночевать. Рідні — крий Божа Мати, та ні в кого обночувати.
Опустіти, -тію, -єш, гл. Опустѣть. В тому селі холера була така страшна, що після неї село зовсім опустіло.
Поетів, -това, -ве Принадлежащій поэту. Душа поетова святая.
Позичати, -ча́ю, -єш, сов. в. позичити, -чу, -чиш, гл. 1) — у кого. Занимать, занять, брать, взять въ долгъ. Ой піду я до сусіда воза позичати. 2) — кому. Одолжать, одолжить кому, давать, дать въ долгъ. Одна бере і другим позичає, а друга не бере й другим не дає.
Попереливати, -ва́ю, -єш, гл. Перелить (во множествѣ).
