Береговище, -ща, с. Прибрежье.
Джерме́ло, -ла, с. = Джермала. Иногда только во мн. ч. джерме́ла. Ум. Джерме́льце.
Закухарюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. Заняться стряпней.
Кізля, -ля́ти, с. Козленокъ. Почали плодити рябих ягнят і кізлят.
Поперекульбачувати, -чую, -єш, гл. Пересѣдлать (во множествѣ).
Прикро нар. 1) Непріятно, горько, обидно. Прикро стало мені. 2) Тяжело, трудно. Прикро жити мені на світі. Як прикро припаде, то й жиди їдять ту ж яловичину, що й ми. 3) Круто. Прикро закарлючене. 4) Крайне, рѣзко. Прикро гострий ніж. Та мука, що наче буде жовта, жовтим оддає, то ота краща, аніж прикро біла. Прикро сірий. прикро одруба́ти, одрізати. Гладко, близко къ краю отрубить, отрѣзать. 5) Усердно, горячо. Узявсь прикро до ковальства. 6) Очень, сильно. А сам сивів він, сивів прикро, і все у думі, як у хмарі, ходив. При прилагательныхъ, обозначающихъ цвѣта, ставится для усиленія качества въ значеніи: сильно, рѣзко: Прикро червоний, прикро зелений и пр. 7) Совершенно. У нас оце пожар був, так Іван прикро згорів, — нічого не зосталось. 8) — дивитися. Смотрѣть не сводя глазъ, настойчивымъ рѣзкимъ взглядомъ. Христя прикро подивилася на матір: по обличчу пізнавала, чи добру звістку мати принесла. Збожеволілими очима прикро дивилася на Грицька.
Тикнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ тикати.
Тринпіль, -ля
Тупотнява, -ви, ж. Топотъ. Як турнуть коні, то така тупотнява, що аж земля стугонить.
Штукарити, -рю, -риш, гл. Шутить, забавно проказить.
