Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ключиння

Ключиння, -ня, с. соб. Жерди, связанныя по двѣ подъ угломъ и лежащій по обѣ стороны соломенной крыши. Могил. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 255.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛЮЧИННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛЮЧИННЯ"
Австрия́чка и австрія́чка, -ки, ж. Австрійка.
Братимство, -ва, с. = побратимство.
Вистрашати, -шаю, -єш, сов. в. вистрашити, -шу, -шиш, гл. Выгонять, выгнать, напугавъ.
Вч... Cм. уч....
Зари́чити, -чу, -чиш, гл. ? Встрѣчено въ загадкѣ: Із вечора заюрив, ік повночі захандричив, ік світу заричив. (Загадка: хліб вчинить і замісить, і в піч посадить). Грин. II. 312.
Засини́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Засинить.
Каправіти, -вію, -вієш, гл. Гноиться (о глазахъ). Угор.
Липковиця, -ці, ж. Глинистая и оттого вязкая почва. Вх. Уг. 250.
Приставка, -ки, ж. Доставка. Херс. г.
Черепашеня, -няти, с. Дѣтенышъ черепахи. Мил. ЛІ. 30.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КЛЮЧИННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.