Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кльочити

Кльочити, -чу, -чиш, гл. О тетеревѣ: токовать. Ґотур на весну кльочит. Вх. Зн. 25.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 254.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛЬОЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛЬОЧИТИ"
Князівський, -а, -е. = княженецький. Ми роду князівського. Мил. 96.
Ли́скавка, -ки, ж. 1) = блискавка. Желех. 2) Одно зерно блестящихъ бусъ, бусина блестящая. Шух. І. 130.
М'яку́шечка и мняку́шечка, -ки, ж. Ум. отъ м'якушка.
Невправка, -ки, ж. Невозможно справиться съ чѣмъ.
Рівнісінько нар. Совершенно гладко, с. прямо, с. равно.
Солов'ячий, -а, -е. = солов'їний. Як би ж у мене крилечка, солов'ячі очі, — полетіла б у дорогу темненької ночі. Чуб. V. 741.
Тесівниці, -ць, ж. мн. Гладкія скалы. Вх. Зн. 69.
Третий, -а, -е. числ. = третій. Трета упала поконець серденька. Гол.
Укро нар. Трудно, тяжело. Шух. І. 81.
Червчик, -ка, м. = червець 2, 5. Ой уродив червчик зернистий. МУЕ. І. 161.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КЛЬОЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.