Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кльока

Кльока, -ки, ж. = квочка. Когут топче курку, від чого вона зносить покладки, стає клюкою, яка кльоче. Шух. І. 238.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 253.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛЬОКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛЬОКА"
Бгайниця, -ці, ж. Женщина, дѣлающая изъ тѣста свадебные хлѣбы. МУЕ. І. 116. (Полт.). Cм. бгати.
Віконечко, -ка, с. Ум. отъ вікно.
Заверя́йка, -ки, ж. Родъ запора деревяннаго. Вх. Лем. 414.
Зазна́чуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. зазначи́тися, -чу́ся, -чи́шся, гл. Обозначаться, обозначиться; быть намѣчиваемымъ, намѣченнымъ. Буяння се зазначиться крівавими боями. К. Бай. 18.
Мачка́тий, -а, -е. О дождѣ: мелкій? Мачкатий дощ. Шух. І. 212.
Обсів, -ву, м. Незасѣянное по недосмотру мѣсто въ полѣ. Лохв. у.
Покепкувати, -ку́ю, -єш, гл. Посміяться надъ кѣмъ. Дай, Боже, щоб ні догадались брат з брата в чім покепкувать. Котл. Ен. III. 65.
Понарізувати, -вую, -єш, гл. Нарѣзать (во множествѣ). Отак що-дня понарізують хліба багато, а тоді й засихають шматки. Кіевск. у.
Цмокнути, -кну, -неш, гл. Одн. в. отъ цмо́кати.
Цмоктати, -кчу, -чеш, гл. = смоктати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КЛЬОКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.