Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кльока

Кльока, -ки, ж. = квочка. Когут топче курку, від чого вона зносить покладки, стає клюкою, яка кльоче. Шух. І. 238.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 253.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛЬОКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛЬОКА"
Гуна́ти, -на́ю, -єш, гл. = Лунати. Харьк.
Довготеле́сість, -сости, ж. Длиннотѣлость. Черном.
Домі́вни́ця, -ці, ж. Домочадецъ-женщина. Ти у нас в хаті не домівниця, нашому добру не кукібниця. Н. п.
Жовня́ний, -а, -е. Относящійся къ жовні.
Квасолечка, -ки, ж. Ум. отъ квасоля.
Настругати Cм. настругувати.
Повідказувати, -зую, -єш, гл. Отвѣтить (многимъ). Хто про що питав, — усім повідказував.
Покицяння, -ня, с. Въ игрѣ въ жмурки: прикосновеніе къ играющему. Cм. покипяти. О. 1861. XI. Св. 38.
Розгинатися, -на́юся, -єшся, сов. в. розігну́тися, -ну́ся, -нешся, гл. Разгибаться, разогнуться.
Слав'янка, -ки, ж. 1) Славянка. 2) Азбука-кириллица. О. 1862. І. 80.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КЛЬОКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.