Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кльока

Кльока, -ки, ж. = квочка. Когут топче курку, від чого вона зносить покладки, стає клюкою, яка кльоче. Шух. І. 238.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 253.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛЬОКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛЬОКА"
Вилущити, -ся. Cм. вилущувати, -ся.
Гнуздати, -даю, -єш, гл. Зануздывать.
Дігтярчу́к, -ка́, м. Мальчикъ лавочникъ у торговца дегтемъ.
Остріха, -хи, ж. = острішок 1. Кішка скрізь по-під остріхою на горищі бігає. Грин. II. 286.
Повириватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Вырваться (о многихъ).
Посмітюшок, -шка, м. = посміттюха 1. Вх. Пч. II. 8.
Прісняк, -ка́, м. Прѣсный хлѣбъ. Їж прісняки, заким будуть кисляки. Ном. № 12289.
Ржанець, -нцю, с. раст. Phleum patense L. ЗЮЗО. I. 131.
Тербук, -ка, м. Родъ рыболовной сѣти, родъ сака на двухъ перекрещивающихся обручахъ, съ ручкой. Браун. 14.
Тюрма, -ми, ж. = турма.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КЛЬОКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.