Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кльока

Кльока, -ки, ж. = квочка. Когут топче курку, від чого вона зносить покладки, стає клюкою, яка кльоче. Шух. І. 238.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 253.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛЬОКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛЬОКА"
Білуга, -ги, ж. Бѣлуга, Acipenser Huso. Рудч. Ск. II. 172. Ум. білужка. Ув. білужище.
Великовчений, -а, -е. Многоученый. Левиц. Пов. 93.
Відправити, -ся. Cм. відправляти, -ся.
Гармій, -мія, м. Обманщикъ (о евреяхъ). ЕЗ. V. 151.
Завіта́льник, -ка, м. Посѣтитель. Мучать Тетяну завітальники. Хто не зайде, то все одно кажуть, що Василь до иншої ходить. Г. Барв. 541.
Обушник, -ка, м. Кузнечный молоть.
Пожарка, -ки, ж. Пожарная машина. Лохв. у.
Причащатися, -щаюся, -єшся, гл. Причащаться.
Царіградський, -а, -е. 1) Константинопольскій. 2)ка лоза. Раст. Elaeagnus hortensis L. ЗЮЗО. I. 121.
Шкопирта II, нар.кидати = шкопиртати. Ив. 19.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КЛЬОКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.