Господарюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. 1) Владѣть, хозяйничать. А хто дома, той господарює. Та що ж з тієї хати, коли там господарює лихо та недоля. 2) Господствовать. Нехай над світом той господарює в кого душа міцна в міцному тілі, хто правду правим, чистим серцим чує, хто в слові честен, непохибен в ділі.
Жовтячо́к, -чка́, м. Ум. отъ жовтяк.
За́слінка, -ки, ж. Доска для закрытія отверстія въ кухонной печи. Одслонила заслінку, виняла з печі... і поїла.
Зцілення, -ня, с.
1) Соединеніе въ одно цѣлое.
2) Исцѣленіе. Ісцілення душі і тілес.
Наддніпря́нець, -нця, м. Житель приднѣпровья.
Ночовки, -вок и ночо́вочки, -чок, ж. мн. Ум. отъ ночви.
1) Малое корыто.
2) Родъ узора въ вышивкѣ.
Парчевий, -а, -е. Парчевой. Столи ж мої тісовії, скатерті парчевії.
Побитися, -б'юся, -єшся, гл.
1) Разбиться. Пішла по воду, відра побила. Я ж не побила, постановила, з гори покотились, да й сами побились.
2) Сразиться; подраться. Треба кріпко побитися з ляхами. Посвариться з дітьми на улиці, а то й поб'ється. Два брати... погризлись та й побились, ідучи степом.
Поточина, -ни, ж.
1) Небольшой ручей. Невелика поточина луги помулила. З сих гір спливають поточини, що ділять поле на менші частки.
2) Русло потока.
Шпуйний, -а, -е. О вѣтрѣ: пронзительный, рѣзкій.
