Блескотіти, -чу́, -ти́ш, гл. Сверкать, блестѣть. Блескотючи кругом очима, обзирює козацький стрій.
Верзікати, -каю, -єш, гл. = верзякати.
Мозо́ля, -лі, ж. Мозоль. Три ниточки тоненьких напряла, три мозолі на долоні намуляла.
Молодне́ча и молоднича, -чі, ж. 1) = молодеча. Молоднеча спершу реготалася. Хлопці-молоднеча. 2) = молодник.
Набре́вкатися, -каюся, -єшся, гл. Нажраться.
Нікудою нар. Некуда, нѣтъ пути (употребляется только, когда говорится о дорогі). От ти вже назад не вийдеш, бо нікудою.
Подумняний, -а, -е. Подуманный. Соняшниці... і подумняні, і помисляні, погадані.
Поперетиратися, -раємося, -єтеся, гл. То-же, что и перетертися, но во множествѣ.
Роскривати, -ва́ю, -єш, сов. в. роскрити, -рию, -єш, гл. Раскрывать, раскрыть.
Уриватися I, -ваюся, -єшся, сов. в. увірватися и урватися, -рвуся, -вешся, гл. 1) Отрываться, оторваться, вырываться, вырваться, обрываться, оборваться, перерываться, перерваться, прерываться, прерваться. Як ухо ввірветься, то й збан розіб'ється. Одна (струна) вже й увірвалась. Батіг не нитка — не увірветься. Урвався і рід Вишневецьких. увірвався бас, увірвалася нитка, удка (кому). Прекратилась возможность. Вже Терешкові ввірвалось нитка верховодити. Тоже значеніе имѣетъ выр.: уже йому ввірвалось. розмо́ва увірвалася. Прекратился разговоръ. 2) Вырываться, вырваться. Я піймав його та й веду за руку, а він усе вривається од мене, все наче огинається, а далі вирвавсь і побіг. 3) Срываться, сорваться, упасть съ высоты. Беруться за руки колом і перекручуються, приспівуючи:... «держіться кріпко: як хто увірветься, тому не минеться», — а ж поки хто увірветься, — тоді знов. А той, що сидів на трямку, як увірветься з того трямка! Як ти в мене ночував, то з полу ввірвався.
