Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

клочкуватий

Клочкуватий, -а, -е. Клоковатый, клочковатый. Почав чухати... довгу клочкувату бороду. Мир. ХРВ. 239.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 253.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛОЧКУВАТИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КЛОЧКУВАТИЙ"
Визнати, -ся. Cм. визнавати, -ся.
Жуброви́й, -а, -е. Зубровый. Третя трубонька та жубровая. Чуб. III. 291.
Заду́ти Cм. задувати.
Замока́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. замо́кнути и замо́кти, -кну, -неш, гл. Замокать, замокнуть.
Запа́зушний, -а, -е. О ребенкѣ: грудной. Ще мале дитя, запазушне. Александров. у. Слов. Д. Эварн.
Звадли́во нар. Досадно, непріятно. К. ЧР. 25.
Зрослий, -а, -е. Выросшій. Левч. 10.
Костура, -ри, ж. Ножъ для убиванія животныхъ. Вх. Уг. 246. Ум. костурка.
Подертися, -ру́ся, -решся, гл. 1) Порваться, изорваться. Ой як лиштва подереться, пишання минеться. Чуб. 2) Исцарапать другъ друга. Подерлися, як пес з котом. Чуб. І. 290.
Устній, -я, -є. Устный, словесный. Устня мова з науки. К. (О. 1862. ІІІ. 29).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КЛОЧКУВАТИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.