Зацупі́ти, -пі́ю, -єш, гл. Одеревенѣть, лишиться гибкости. Від холоду пальці зацупіли.
Золотник, -ка́, м.
1) = золотарь 1. Ой ходімо ж ми до ковальчика, до ковальчика, до золотника, покуймо ж собі мідяні човна, мідяні човна, золоті весла.
2) Раст. a) Potentilla tormenloides. б) Geranium sanguineum.
3) Золотникъ. Лихо приходить пудами, а сходить золотниками.
4) Матка. Примовляння, як підбірають животи, коли осунуться: «Золотий золотничку, стань собі на містечку; де поставив тебе отець і мати, тут тобі довіку стояти». Ум. золотничо́к.
Лайлак, -ка́, м. = кизяк. Кінські лайлаки.
На́глядом нар. Не выпуская изъ виду, слѣдомъ. Чоловік її... хутенько з дому, та за нею зараз і пойшов наглядом: куди вона піде.
Побратати, -та́ю, -єш, гл. Сдружить съ кѣмъ. Який тебе лихий ізніс і побратав з панами?
Сусідський, -а, -е. 1) Сосѣдскій. Вела невеличкого сусідського хлопчика.
2) Принадлежащій сусіду 2. Достаточок був гарненький: сусідських хат зо три, чи з чотирі, клунька, комірки.
Текти, -течу́, -че́ш, гл. Течь. Тече річка невеличка, схочу-перескочу.
Устидно нар. Стыдно. Дружці встидно стало.
Хрестачний, -а, -е. Положенный крестообразно.
Шурхати, -хаю, -єш, гл. Шмыгать. Ящірки шурхают.
