Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

золото

Золото, -та, с. Золото. Гліб. 30. Князі, що золотом чертоги і сріблами світлиці наповняють. К. Іов. 8. Шовком шила, шовком шила, золотом рубила. Мет. 26. Піднесли йому дари: золото, ладан і миро. Єв. Мт. І. 11. Ум. золотце. Чуб. III. 286.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 178.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗОЛОТО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗОЛОТО"
Етноґрафи́чній, -я, -є. Этнографическій. Позирали скрива на етноґрафичню Україну. К. XII. 125.
Забожи́тися, -жу́ся, -жишся, гл. Забожиться. Хоч, як козак забожиться, — не йми, дівко, віри. Мет. 53.
Зручність, -ности, ж. Ловкость. Левиц. Пов. 237.
Коко II, -ка, с. дѣтск. Яйцо.
Кремсати, -саю, -єш, гл. 1) Обрубывать, обтесывать. 2) Переносно: плохо, неумѣло дѣлать что.
Озвіз, -во́зу, м. = узвіз. Канев. у.
Передягання, -ня, с. Переодѣваніе.
Підчіпок, -пка, м. Подшипникъ. Черк. у.
Харапудитися, -джуся, -дишся, гл. 1) Пугаться. Що стане царевич до баби під'їжжати, то кінь так харапудиться: хропе та сопе, ніздрями паше. Рудч. Ск. І. 99. 2) Хорохориться, противиться. Йому я кажу: піди, Іване, побалакай та й наймись, так ні, харапудиться, не хоче. Лебед. у.
Шепт, -ту, м. 1) Шепотъ. За вашим шептом нашого крику не чутно. Ном. № 12885. Шептом казати. Н. Вол. у. 2) мн. Нашептыванія, пришептыванія. Баб'ячі шепти. Черк. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗОЛОТО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.