Але́, сз. и меж. 1) Но, однако, впрочемъ. Не родить рілля, але Божа воля. Єсть і біднійші од нас, а живуть же... — Запевне, що живуть; але яка жизнь їх? Хотіла спать, але не спала. Нема нічого без але. 2) Але́ ж, але́ ж бо. Вѣдь, вѣдь; однако уже. Алеж і ти того не зробиш! Ой але ж бо козак Нечай на тоє не дбає, та й з кумою із любою мед-вино кружає. 3) Употребл. въ значеніи: Толкуй! разсказывай! Ну, вотъ! Відкіля се ти тут узявся? — Але, відкіля! Адже ти і зроду тут не бувши та прийшов, а я й часто тут буваю. «Мабуть підсудок?» — Ні! — «Так лев?» — Ні! — «Так мішок з дукатами?» — Ні, ні! «Так папорті цвіток?» — Але-ж! 4) Неужели? Однако! А по чім груші? — По гривні. — Але! 5) Але́-але́! Але́-ж! Какъ бы не такъ! дожидайся! І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! «Годі вилежуватись, іди молотити!» — Але-ж!
Безпечний, -а, -е. 1) Безопасный. Безпечна дорога.
2) Вѣрный, несомнѣнный. Як приїдеш звечора — вечеронька безпечная, як приїдеш опівночі — розмовонька сердечная.
Вислуга, -ги, ж. 1) Служба. А до того іще спороли батогами, а за вислугу палюгами. 2) Прослуженное время. Там козак по риночку ходить, у гетьмана вислуги ся просить: пусти мене, мій пане, додому. 3) Заслуженное, заработокъ за службу. Ум. ви́служенька. На тім короваю три яблучка з раю: то ж тобі, Марусенько, вірна твоя вислуженька, що ти собі вислужила у милого Бога.
Дошку́ркий, -а, -е. = дошкульний. Я ж думала, що нагаєчка не дошкурка, — як ударить, то разсядеться тіло й шкурка.
Зду́ти Cм. здувати.
Облестити Cм. облещувати.
Окіст, окосту, м. Лопатка (у людей и животныхъ). Окорокъ. Свинячі окости.
Подушка, -ки, ж.
1) Подушка. Вона взяла та під ту подушку, що він спить, і підкинула змієвого зуба.
2) Коконъ муравья. Комашки, комашки, ховайте подушки, бо татаре йдуть. Ум. по́душечка.
Цо! меж. Призывъ для коровъ.
Штамбур, -ра, м. Крошеный турецкій табакъ.
