Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

золінний

Золінний, -а, -е. Относящійся къ бученію. Аф. 460.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 178.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗОЛІННИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗОЛІННИЙ"
Горчи́ця, -ці, ж. 1) = Гірчиця. 2) = польова́. Раст. Lisymbrium Sophia L. ЗЮЗО. І. 136. 3) — лубе́нська. Раст. Brassica Rapa. ЗЮЗО. І. 114.
Завали́ти Cм. завалювати.
Запра́влювати, -люю, -єш, гл. = заправляти.
Затала́пати, -паю, -єш, гл. Забрызгать, запачкать жидкой грязью одежду. Желех.
Карк, -ка, м. 1) Затылокъ, загривокъ. Єдин веде за чуприну, другий у карк б'є. Новц. карка вломити. Сломать шею. Ном. № 4318. карка вигинати. Земно кланяться, низкопоклонничать. Александровск. у. 2) Верхняя часть шеи у вола. Мнж. 181.
Непотребний, -а, -е. = непотрібний. Гол. І. 33.
Повишаровувати, -вую, -єш, гл. Вымыть при помощи мочалки (во множествѣ). Лави гарно віхтем та піском повишаровуй. Богодух. у.
Прикладний, -а́, -е́ Удобный, подходящій, пригодный. Шух. I. 170. Прикладний степ. Прикладна земля. Полт. г.
Розливки, -вок, ж. мн. = зливки 2. Маркев. 90. КС. 1889. X. 34.
Ширококрижий, -а, -е. Съ широкимъ задомъ. Черк. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗОЛІННИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.