Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

золити

Золити, -лю, -лиш, гл. 1) Бучить, щелочить. Вас. 169, 157. Золиш полотно. Грин. І. 17. 2) Грызть голову. Мир. Пов. II. 48. Золить тебе, та й золить (жінка); доки ти мене золитимеш? Канев. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 178.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗОЛИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗОЛИТИ"
Вислуженина, -ни, ж. 1) = вислуга 3. 2) Эмеритура. Желех.
Заста́ти Cм. заставати.
Золиво, -ва, с. Букъ, бученье, щелоченье. Попілу тра на золиво; з гречаної соломи попил добрий до золива. Камен. у.
Мере́жуватий, -а, -е. У кожевниковъ, о кожѣ: покрытый мелкими пятнами, — «наче горохом побита». Вас. 157.
Наспак нар. = навспак. Угор. Наспатися, силюся, спится, гл. Наспаться.
Обливання, -ня, с. Обливаніе.
Повалувати, -лую, -єш, гл. Повалить толпой. Повалувало у хату все весілля.  
Позабувати, -ва́ю, -єш, гл. Забыть (многое). Позабувала усе те, що думала звечора і вночі. Кв.
Смеречина, -ни, ж. 1) Одно дерево евреи. пихты. Гол. II. 154. 2) Пихтовый лѣсъ. Угор.
Тупотати, -чу́, -чеш, гл. Топать, стучать ногами. Тупочуть коні. МВ. (О. 1862. III. 46). Об землю тупотав ногами. Котл. Ен. II. 19.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗОЛИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.