Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

золити

Золити, -лю, -лиш, гл. 1) Бучить, щелочить. Вас. 169, 157. Золиш полотно. Грин. І. 17. 2) Грызть голову. Мир. Пов. II. 48. Золить тебе, та й золить (жінка); доки ти мене золитимеш? Канев. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 178.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗОЛИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗОЛИТИ"
Довгово́вний, -а, -е. Длинношерстный (объ овцахъ).
Жовняр, -ра, м. и пр. = жовнір и пр.  
Загеркота́ти, -кочу́, -чеш, гл. Закричать (о гусяхъ).
Корсатка, -ки, ж. 1) Раст.? 2) — гірська. Рас. Hieratium aurantiacum. Шух. І. 20.
Латянка, -ки, ж. Одежда съ заплатами. У нас світилка-панянка, у неї сорочка латянка, буяри крали, латали і в світилки прибрали. Мил. 155.
Остиглувати, -лую, -єш, гл. Остановить для отдыха (скотъ). Чередники остиглували скотину біля річки. Зміев. у.
Підігнути, -ся. Cм. підгинати, -ся.
Протупати, -паю, -єш, гл. Протоптать.
Учащати, -щаю, -єш, гл. 1) Часто ходить куда; часто посѣщать кого. До титаря вчащає. Шевч. 569. Де люблять, не вчащай, де не люблять — не бувай. Посл. З того часу став учащати що-вечора. МВ. 2) Уменьшать, отдѣлять часть. І чужого не займай, і свого не вчащай. Кіевск. у.
Шкаповий, -а, -е. Сдѣланный изъ конской кожи. Чобітки шкапові. Шевч. 461.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗОЛИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.