Допи́туватися, -туюся, -єшся, сов. в. допита́тися, -та́юся, -єшся, гл. 1) Узнавать, узнать, выспрашивать, выспросить. Царь допитується: чого ти, дочко, журишся? допита́тись сло́ва. Узнать рѣшеніе. Поїхали до свата слова допитаться. 2) Находить, найти кого либо при помощи разспросовъ. Скоро козак нетяга Насті Горової, кабашниці степової допитався, зараз у світлицю вбрався. Допитався до того багатого купця.
Жальни́й, -а́, -е́. Печальный, грустный.
Жни́во, -ва, с. Жатва. Ой вже ж бо ми біле личко запалили, ой ходячи ранесенько та на жнива.
Запальни́й, -а́, -е. воспламеняющійся, горючій
Їзок, -зка, м. Ум. отъ їз.
Кресь! меж., выражающее звукъ высѣканія огня. Кресь да й єсть!
Ло́пать, -ті, ж. 1) Лопасть весла. 2) = лотай.
Помалу нар.
1) Тихонько, осторожно, слегка. Помалу ступайте, пилу не збивайте. Мороз дуже старий чоловік; він як дихне помалу, то й мороз не великий.
2) Тихо. Ой помалу малу, чумаченьку, грай, да не врази мого серденька вкрай.
3) Медленно, не спѣша. Ой ходімо, пане-брате, на той кут помалу. Ні, каже, не біг, — я помалу йшов. Ум. помаленьку, помалесеньку, поманесеньку.
Присіяти Cм. присівати.
Тітоньчин, -на, -не. Принадлежащій тетушкѣ.