Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зола

Зола, -ли́, ж. 1) Зола. Лучче їсти хліб з золою, та не жити з чужиною. Ном. № 14198. 2) Щелочь. 3) Сырой холодный вѣтеръ осенью или весной. Вітер з золою. Н. Вол. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 178.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗОЛА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗОЛА"
Берестянка, -ки, ж. 1) Коробка изъ березовой коры. 2) Грибъ, растущій на берестовыхъ пенькахъ. Галушки з берестянками. Канев. у.
Заду́ркати, -каю, -єш, гл. Застучать. Прийшли вони перед небо, задуркали в царські врата. Гол. І. 234.
Заквасува́ти, -су́ю, -єш, гл. Запереть, посадить. Закували хлопця молодого та в тюрму заквасували. Шевч. 454.
Лино́вище, -ща, с. 1) Сброшенная вылинявшей змѣей старая кожа. Як нападе кого лихоманка, то треба повісити на шнурочку на шию гадюче линовище. Кобел. у. 2) Кожура рака, потерянная при линяніи. Мнж. 185.
Насі́патися, -паюся, -єшся, гл. Надергаться.
Поклонити, -ся. Cм. поклоняти, -ся.
Проплинути, -ну, -неш, гл. Проплыть.
Умити, -ся. Cм. умивати, -ся.
Хамаркати, -каю, -єш, гл. Читать невнятно, подъ носъ. Козел. у. Хамаркає, наче дяк на криласі.
Чмирь, -рю, м. 1) Короткая шерсть, остающаяся на пестахъ послѣ валянья, сукна. Вас. 172. 2) Острый, противный запахъ. Борсук у норі такого піддав чмиру. Борз. у. 3) ря. Чумазый.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗОЛА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.