зола
Зола, -ли́, ж. 1) Зола. Лучче їсти хліб з золою, та не жити з чужиною. 2) Щелочь. 3) Сырой холодный вѣтеръ осенью или весной. Вітер з золою.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 178.
Том 2, ст. 178.