Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

золяник

Золяник, -ка́, м. 1) Покупающій золу на мыльные заводы. Мнж. 2) Чанъ для щелоченія кожъ въ золѣ и извести. Вас. 157.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 179.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗОЛЯНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗОЛЯНИК"
Біяти, -бію, -єш, гл. = бити. Ой про що він її біяв, з якої причини? Гол. І. 197.
Вирядка, -ки, ж. Снаряженіе въ дорогу. Ото ж як він їхав туди, то мати Позичила у мене на вирядку грошей. Верхнеднѣпр. у. (Залюбовск.).
За́рість, -рости, ж. Рубецъ, слѣдъ бывшей раны, поврежденія (на деревѣ). Камен. у.
Манасти́рський, -а, -е. Монастырскій.
Примазування, -ня, с. 1) Примазыванье чѣмъ. 2) Поправка, подновленіе глиняной обмазки на печи, стѣнахъ.
Смітний, -а, -е. Сорный, мусорный.
Струсевий, -а, -е. Страусовый. Струсеві піря. К. ЧР. 54.
Хибний, -а, -е. Ошибочный. Желех.
Шкапка, -ки, ж. Ум. отъ шкапа.
Щипанка, -ки, ж. Особый родъ мережок.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗОЛЯНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.