золяник
Золяник, -ка́, м. 1) Покупающій золу на мыльные заводы. 2) Чанъ для щелоченія кожъ въ золѣ и извести.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 179.
Том 2, ст. 179.