Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

золяник

Золяник, -ка́, м. 1) Покупающій золу на мыльные заводы. Мнж. 2) Чанъ для щелоченія кожъ въ золѣ и извести. Вас. 157.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 179.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗОЛЯНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗОЛЯНИК"
Відчитати Cм. відчитувати.
Гамати, -маю, -єш, гл. Дѣтское: ѣсть. О. 1862. IX. 118.
Гра́пський, -а, -е. Графскій. ЗОЮР. І. 299.
Ґаве́ґа, -ґи, ж. Ув. отъ ґава. Мнж. 181.
Заси́рнити Cм. засирнювати.
Обух, -ха, м. Обухъ въ топорѣ; обух есть также въ подобныхъ топору инструментахъ. — Cм. ґельґів, топірець. Шух. І. 175, 289. Мов собаку уб'ють обухом. Шевч. Ум. обушок.
Підбитє, -тя, с. Подъемъ ноги, сапога. Гол. Од. 15, 25.
Причепливий, -а, -е. Навязчивый, придирчивый. Левиц. Пов. 146.
Прищикнути, -ну́, -неш, гл. Прищемить. Не стромляй пальців між двері, бо прищикнуть. Ном. № 5892.
Цибулянка, -ки, ж. = цибок. Вх. Лем. 180.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗОЛЯНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.