Відрубувати, -бую, -єш, сов. в. відруба́ти, -ба́ю, -єш, гл. 1) Отрубывать, отрубить. Голову йому відрубав. Відрубай кінець, щоб корочча палиця була. 2) Только сов. в. = відрізати 2. А вона мені як одрубала, та ще й при дочках.
Ґелетя́, -тя́ти, с. Деревянный сосудъ для молока.
Запо́їни, -їн, ж. мн. Обрядовое угощеніе отъ жениха родителей невѣсты и другихъ родственниковъ послѣ заручин и сопровождаемое положенными для этого пѣснями. — дівоцькі = дівичвечір.
Напа́м'ять, нар. Наизусть.
Поповзом нар. Ползкомъ; скользя. Плуг вискочив з борозни і потягся поповзом по землі.
Столовий, -а, -е. Столовый.
Устріча, -чі, ж. = зустріч. Тут всі вискочили на встрічу йому.
Хвостач, -ча, м.
1) Съ длиннымъ хвостомъ.
2) Неводъ, сѣть съ хвостомъ.
3) Раст. Achyrophorus maculatus Scop.
Честень, -ня, м. Памятникъ, монументъ. Встрѣчено только у Кулиша. Хто чесно привітав твій честень мармуровий?
Шануватися, -нуюся, -єшся, гл. Вести себя хорошо, уважать себя. Хто шанується, і люде того шанувать будуть. Чому не Маруся, аби шанувалась.
