Вимахувати, -хую, -єш, сов. в. вимахати, -хаю, -єш, гл.
1) Размахивать, размахнуться. Буком вимахує. Молодая Бондарівна ще жартів не знала, вимахала ділу руку, да по пиці втяла.
2) Намахиваться, намахаться. Добре ж вони, добре вимахали крила.
Дрізд, дрозда́, м. = дрозд.
Зроняти, -ня́ю, -єш, сов. в. зронити, -ню́, -ниш, гл. Давать, дать упасть; терять, потерять, утратить. Ой лісе, лісоньку, зронив єс красоньку.
Кликати, кличу, -чеш, [p]одн. в.[/p] кликнути, -кну, -неш, гл.
1) Кричать, подавать голосъ. Володарь, володарьку, одчинь ворота! Чого хочете, чого кличете? Кликне-покликне Филоненко, корсунський полковник. Дума.
2) Звать, призывать, сзывать. Чи ти чула, дівчинонько, як я тебе кликав? Кличе мати вечеряти, а донька не чує. Не прийшов я кликати праведників. Клич громаду! Употребляется также съ предлогомъ на: от брат приостав трохи та й кличе на мене. Съ измѣненнымъ удареніемъ: кликнути. Позвать. Пійдіть, гінця мені кликніте!
8) Называть (по имени). Ой ти дівчино, ти мила моя! як же тя кличе мати твоя?
Нещадим, -му, м. Пустыя щи.
Ораниця, -ці, ж. Вспаханное поле. Попід тоті ораниці студені криниці.
Приказ, -зу, м. Приказъ. Біда не знає приказу.
Тягнишкіра, тягнишкура, -ри, м. Растягивающій кожу, — шутливое прозваніе сапожника.
Фацарний, -а, -е. 1) = капарний. .
2) Упрямый, злобный.
3) Вороватый.
Фіялка, -ки, ж. Раст. а) фіалка, Viola odorata L, б) — вечірня. Hesperis matronalis L. в) — лісова́. Viola mirabilis. Cм. хвіялка. Ум. фіялочка.
