Гри́зтися, -зу́ся, -зе́шся, гл. 1) Кусаться, грызться. Де пси свої гризуться, там чужий не мішайся. 2) Ссориться, браниться. Чоловіче — голубчику, не буду до віку з тобою гризтись.
Золотополий, -а, -е. Съ золотыми нивами, полями. Удвох дивитися з гори на Дніпр широкий, на яри та на лани золотополі.
Клик, -ку, м. Зовъ. Троянство, знаєш, все голодне сипнуло ристю на той клик.
Невгавати, -ва́ю, -єш, гл. Не переставать, не уставать. Сидить у норі і невгаваючи усе їсть дітей.
Нікчемник, -ка, м. Негодный, ни къ чему неспособный человѣкъ.
Паговіння, -ня, с. = пагоння.
Порачити, -чу, -чиш, гл. Въ пѣснѣ: ущипнуть (о ракѣ). Трохи мене рак не поранив.
Потужник, -ка, м. Союзникъ, помощникъ, доставляющій помощь своею силою Редшіде й Кантеміре... ви зорями ясними засияли, Ісламові потужниками стали.
Похворостити, -щу, -стиш, гл. Побить хворостиной, постегать (кого).
Цвіркнути, -кну, -неш, гл. О сверчкѣ: затрещать разъ. В хаті тихо, і цвіркун не цвіркне.
