Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зорити

Зорити, -рю́, -ри́ш, гл. Слѣдить глазами за кѣмъ, смотрѣть пристально. Так і біга за їм, так і зорить. Зміев. у. Зорить праведного грішний, щоб зігнати його з світу. К. Псал. 90. Чого зориш на нас очима дико? К. Іов. 33.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 180.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗОРИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗОРИТИ"
Бляхман, -на, м. Туманъ передъ глазами. бляхмана пускати, бляхманом очі занести кому. Одурачить, обмануть кого, пустить кому пыль въ глаза. Желех.
Ґуш, (-ша м. ?) Шишка (на тѣлѣ); зобъ. Желех. Гуцул. (В. Дорошенко).
Жирови́тий, -а, -е. Прожорливый. Жировитий чоловік. Н. Вол. у. Корній жировитий — сам цілий хліб ззість. Н. Вол. у.
Затьо́н, -ну, м. 1) Упрямый, неподатливый человѣкъ. Черк. у. 2) Зарубка. Нурка з затьонами на кінцях. О. 1862. V. Кух. 39.
Кітчий, -а, -е. = кошечий. Вх. Уг. 244. кітче молоко́. Раст. Молочай, Euphorbia. Вх. Уг. 244. Кітча сова. Вх. Лем. 425.
Лотро́вський, -а, -е. 1) Разбойничій. 2) Распутный, развратный.
Набіли́ти, -лю́, -лиш, гл. Набѣлить.
Позіхи, -хів, м. мн. Зѣвота. Позіхи напали. Черк. у.
Посельський, -а, -е. Посольскій. К. Бай. 21.
Хвабро нар. Храбро. КС. 1882. ХИ. 625.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗОРИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.