Зруб, -ба и -бу, м.
1) Срубка. Знайшовся чоловік, що купив на зруб гай. Также мѣсто, гдѣ срубленъ лѣсъ. З липового зруба молоді паростки пустились.
2) Срубъ — при постройкѣ, въ погребѣ, колодезѣ и пр. Як положать зруб на хату..., то п'ють закладчини. Був колодязь і такий низький зруб у тому.
Їстоньки гл. ум. отъ ї́сти. Твої дітоньки плачуть, їстоньки хочуть. Йому ненечка їстоньки носить.
Лощовина, -ни, ж. Лощина.
Мо́рква, -ви, ж. 1) Морковь, Daucus Carota L. Унадився, як свиня у моркву. хатня морква. Ссора домашняя между мужемъ и женой. А там купами капуста, буряки, морква огородня, а хатньої наші жінки не продають, держать про нужду на нашу голову... цур їй! моркву скромадити, стругати кому. Ссориться (о домашнихъ, преимущественно о женѣ съ мужемъ). 2) гадюча морква. Раст. Peucedanum Oreoselinum Moench. Ум. мо́рківка.
Обгребти, -ся. Cм. обгрібати, -ся.
Пискавець, -вця, м. Раст. Hypochaeris uniflora.
Попогрякати, -каю, -єш, гл. Погремѣть много. Попогрякав (грім).
Придавати, -даю, -єш, сов. в. придати, -дам, -даси, гл. 1) Прибавлять, прибавить. «Ще ж нам цього мало». — Що ж ми вам придамо? — — ходи. Прибавлять, прибавить шагу. Чим дуж придав ходи в ноги. 3) Давать, дать въ качествѣ приданаго крѣпостнаго человѣка. Ви за молодою панією мабуть придані?
Пристойний, -а, -е. 1) Приличный, пристойный. Нема, кажу, пари мені пристойної.
2) Пригожій, красивый. Парубок молодий, здоровий, пристойний, хоч до шлюбу ставляй.
Чоботарь, -ря, м. Сапожникъ. Ой мій батько чоботарь, черевички полатав.
