Абе́тка, -ки, ж. Азбука. Українська абетка. Вистачив Микола Гаццук. М. 1861. Ум. Абе́точка.  

Біс, біса, м. 1) Бѣсъ, діаволъ. Чорт чорний, а біс рябенький. Ном. № 193. 2) до біса; до сто-біса. Пропасть, множество. От їх до сто-біса! Шевч. 3) з-біса. Очень, сильно. Ставится при прил. для обозначенія усиленной степени качества. Моторні ж з біса! Стор. МПр. 45. З-біса швидка! Бѣл.-Нос. О, хитра з-біса! Котл. 4) к бісу! Къ чорту, прочь, долой! Оттуди їм і дорога к бісу! К бісу це сміття! Золотон. у. 5) бісом дивитися. Сердито смотрѣть, косо поглядывать. Фр. Пр. 57. Вже море так йому огидло, що бісом на його дививсь. Котл. Ен. 6) один біс! Все равно, безразлично, одинаково плохо и то, и другое. Фр. Пр. 58. 7) біс твоєму батькові или матері! Бранное пожеланіе. 8) на біса; якого біса. Зачѣмъ; на кой чортъ. Якого біса ти тут по під тином валяєшся? Полт. На біса ти це зробив? Полт. 9) біса з'їсти. Ничего не получить. Бѣл.-Нос. 10) біса вхопити. Ошибиться. Бѣл.-Нос. 11) йому сам біс діти колише. Ему все удается. Бѣл.-Нос. 12) хай тобі біс! Бранное пожеланіе. 13) біс батька зна! Чортъ знаетъ. Мабуть біс батька зна, який череп на дяковій голові. Левиц. Пов. 348. 14) біс-ма, біс-має. Нѣтъ, не имѣется. Оступися, в тебе хисту біс-ма. Чуб. V. 176. 15) біс-дерево. Раст. Datura stramonium. Шейк. Вх. Пч. II. 31. Ум. бісик. Ув. бісяка.

Ватажити, -жу, -жиш, гл. Предводительствовать, начальствовать. Уман. III. 149.

Вихрюватий, -а, -е. 1) Обильный вихрями. Зіма вихрувата. 2) Сокрушає беззаконним буйні глави вихрюваті. К. Псал. 152.

Заме́люватися, -лююся, -єшся, гл. Завираться. Він уже замелюється. Харьк. у.

Клопіт, -поту, м. Забота, хлопоты; безпокойство. Не мала баба клопоту, та купила порося. Ном. № 10058. З клопоту голова болить. Ном. № 10038. І хазяйка з неї добра, роботяща. Як дійшла вона літ, своїх, то я без клопоту хліб їла. МВ. ІІ. 19. от мені великий клопіт! А мнѣ какое дѣло? Ном. № 4987.

Немовля, -ля́ти, с. Младенецъ, нe говорящій еще ребенокъ. Ум. немовля́тко, немовляточко.

Отаборитися, -рюся, -ришся, гл. 1) Расположиться лагеремъ. От він (царь) і отаборився над морем. Рудч. Ск. II. 89. 2) Расположиться обозомъ, установить возы, остановиться. Пооравши, ми отаборились у долині на степу. Борз. у. Отаборились весільні за ворітьми у батька молодої, бо ворота були зачинені.

Чаклун, -на, м. Колдунъ, чародѣй.

Шапранівка, -ки, ж. Водка, настоянная на шафранѣ.