Булава, -ви, ж. 1) Булава, знакъ гетманскаго достоинства, Оттогді то козаки бобре дбали, бунчук, булаву положили, берися Хмельниченка на гетьманство настановили. До булаті треба голови. 2) = кийок. Мужик прийшов до вовка: лусь, лусь кийком. А лисичка... каже вовкові: «Крути-верти, вовчику, головою, щоб не поцілив сучий син булавою. Ум. Булавка. Булавочка.
Замани́ти, -ню́, -ниш, гл. Заманить. На погибель вас у замок заманили.
Кундель, -ля, м. Собака овчарка. Щирий кундель степовик. Вівчарки прехорошенько найкращого баранчика взяли та й патрають гуртом, а кунделі мовчать.
Обточувати, -чую, -єш, сов. в. обточи́ти, -чу́, -чиш, гл.
1) Обтачивать, обточить. Токарь обточив ніжку.
2) Очистить на решетѣ. Обточи жито, бо з горошком.
3) = оточи́ти. Рейментарь вколо Луг обточив.
Попалитися, -лимося, -теся, гл.
1) Сжечься, обжечься (во множествѣ).
2) попалилося на небі. При закатѣ солнца облака стали красны.
Примир, -ру, м. = примирок.
Стрихулець, -льця, м.
1) Гладилка, палочка для выравниванія кожи.
2) Палочка для выравниванія зерна въ мѣркѣ.
Сухарь, -ря, м. Сухарь. Ум. сухарець, сухарик, сухарчик. Їж ти, сестро, сухарики. Що ж ти там їсти будеш? Ох, мамцю, сухарці.
Уляговина, -ни, ж. = улоговина. На вулиці скрізь по уляговинах стоїть вода.
Чемесити, -шу, -сиш, гл. Давить, выдавливать, топтать.
