Випростуватися, -туюся, -єшся, сов. в. випростатися, -таюся, -єшся, гл. Выпрямляться, выпрямиться. Випросталась як семисотна верства. А сам аж стелю підпірає, випроставсь.
Довба́ч, -ча́, м. 1) = Довбало 1 и 2. 2) Человѣкъ, твердящій одно и то же.
Наді́б'я, -б'я, с. Вещи, имущество. Того дня хто буде на криші, а надіб'є його в хаті, нехай не злазить узяти його.
Ниць II, -ці, ж. = нить 1. Сидить дівка в темниці, шиє чепець без ниці.
Принаджувати, -джую, -єш, сов. в. прина́дити, -джу, -диш, гл.
1) Приманивать, приманить. Принаджує моїх голубів. А дівчина громадила, козаченька принадила. Коли б літала пташкою, — був би золотим просом принадив.
Сидьма нар. Сидя. Він був сидьма тоді, як нас покликали, — сидів, а не лежав.
Сотворяти, -ря́ю, -єш, сов. в. сотвори́ти, -рю́, -риш, гл. Сотворять, сотворить, создавать, создать. Сотворив Бог дівчиною.
Угайка, -ки, ж. Потеря времени. Як би з ранку зараз узялася була, то скільки б зробила, а то поки принесла то води, то кізяків, та поки посходились — от і вгайка.
Удовиця, -ці, ж. Вдова, вдовушка. Та йшов козак до дівчини, — зайшов до вдовиці. Ум. удовичка.
Уставати, -таю, -єш, сов. в. устати, -тану, -неш, гл. 1) Вставать, встать. Буду вставать я раненько. Ви ж було раненько встаєте. Устала раненько, умилась біленько, хазяїну на добридень дала. Ледви встала, поклонилась, вийшла мовчки з хати. 2) Подыматься, подняться, вздыматься. Подай нам, Господи, з неба дрібен дожчик, а з низу буйний вітер! Хочай-би чи не встала на Чорному морю бистрая хвиля, хочай-би чи не повиривала якорів з турецької каторги! Ой із-за гори, з-за крутенької густий туман уставав. Кругом аж курява вставала. Встає хмара з-за лиману. 3) Слѣзать, сходить. То козак козацький звичай знає, із коня вставав. 4) Восставать, возстать. На ґвалт Пулавського і Паца встає шляхецькая земля. Син устане на батька, а батько на сина. 5) Восходить, взойти. Вже сонце встає із-за гори. 6) Наступать, наступить. Встала й весна, чорну землю сонну розбудила. 7) Происходить, произойти. З тихеньких все лихо встає.
