Виморити, -рю, -риш, гл.
1) Выморить.
2) Измучить, истомить.
Віддавати, -даю, -єш сов, в. віддати, -дам, -даси,, гл. 1) Отдавать, отдать. А син старець та свого не вживає, та все його хортам віддаває. Взяв той собака буханець та й віддав вовкові. віддати богові душу. Умереть. Закричав дід дивними голосами та й Богу душу віддав. — хвалу. Воздать хвалу, восхвалить. Хвалу Богові оддав. — на добридень. Пожелать добраго дня. І добридень мені оддала. — поклін. Поклониться. Матері Божій поклін оддавши. 2) Выдавать, выдать замужъ. Тоді дівку віддавай, коли люде трапляються. Як будуть тебе, моя мила, за иншого віддавати, пиши листи на папері, давай мені знати. 3) Передавать, передать, выражать, выразить. 4) Протягивать, протянуть голосомъ при концѣ пѣсни, при чемъ дѣлается рулада отъ высокаго къ низкому на октаву. У нас так завше: яку б пісню не співала, то усе віддає. 5) Теплѣть, потеплѣть. Уранці було холодно, а вдень трохи оддало.
Злегчи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Облегчить.
Куксин, -ну, м. Фуксинъ.
Повіть, -ті, ж. = повітка. Батько був на горищі, мати — в повіті. Ловіть, хату й новий тин.
П'януватий, -а, -е. Немного пьяный, выпивши.
Сумний, -а, -е. Печальный, грустный. Тяжко сумна душа моя. Слухаючи такі речі, зробиться сумною і на яку часину посмирніша. Ум. сумненький, сумнесенький.
Ущедряти, -ряю, -єш, гл. Щедро надѣлять, осыпать. Я добром та благом ущедряв твоїх спасенних.
Хвататися, -таюся, -єшся, гл. = хапатися. Хватавсь з синком поговорити. Нум, брате, скорійше хвататься, щоб нам оцю кашу поїсти. Еней з Сивилою хватались, до пекла швидче щоб прийти.
Царева, -вої, ж. = цариця. Цар і царева на спацир йшли.
