Буріти, -рі́ю, -єш, гл. Становиться бурымъ, бурѣть. Де-де буріє останнє просо і пізня гречка спіє. Погляну я у віконце, калина буріє.
Вія, вії, ж. Рѣсница. Спустила свої довгі вії на очі. Ум. війка.
Дубельті́вка, -ки, ж. Двустволка. Пан Цибульский.... в одній руці держав пенькову люльку, а в другій дубельтівку; у ногах вертівся пудель і гавкав на сільських собак.
Клинцювання, -ня, с. Клинышки, забитые въ стѣну передъ обмазкой ея, клинцовка. Глина по стінах давно облупилась, стирчало саме клинцювання.
Морґо́вий, -а, -е. Морговый.
Острога, -ги, ж.
1) Шпора. Звонять коні копитами, а вояки острогами. І. стиснути острогами. Пришпорить. Ой як стисне козак Нечай коня острогами, за ним ляшків сорок тисяч з голими шаблями.
3) У пѣтуха: задній палець, шпора.
Повтомляти, -ля́ю, -єш, гл. Утомить (многихъ).
Потребен, -бна, -не = потрібний.
Слиня, -ні, ж. = слина. Як до мене заговориш, тече з губи слиня.
Собака, -ки, м. и ж.
1) Собака. Бреше, мов собака. Гей, братці, втікайте, бо ще старий собака жив.
2) Названіе нѣкоторыхъ изъ играющихъ въ игру пиж.
3) Тяжесть, привязываемая къ концу коледезьнаго очепа.
4) Родъ узора въ вышивкѣ. Ум. собачка.
