Докі́рливо нар. Укоризненно.
Загамува́ння, -ня, с. Обузданіе, укрощеніе, усмиреніе.
Полювання, -ня, с.
1) Охота. Він мав такий звичай, що як тільки настав ранок, то зараз сіда на коня і где на полювання, бо кохався у полюванні.
2) Періодъ половой горячности у коровы. Ум. полюваннячко.
Прадідівський, -а, -е. Прадѣдовскій.
Свинарик, -ка, м. Ум. отъ свинарь.
Ферфелити, -лю, -лиш, гл. Густо падать (о снѣгѣ). .
Хір, хоря, м. = тхір.
Ходини, -дин, ж. мн Ходьба, хожденіе. Кому родини, а мені ходини. Та мені сьогодня ходини: треба грошей шукати.
Цур меж.
1) Прочь съ чѣмъ, кѣмъ, ну его, тебя.... (выражаетъ желаніе избавиться отъ чего, не имѣть съ чѣмъ дѣла). «Цур їй, пек від нас!» каже Олена. Цур тобі, який ти дурний. Таке робили, що цур йому вже і казать. Цур тобі пек!
2) Чуръ, стой, погоди (выражаетъ запретъ, непремѣн. условіе, напр. въ игрѣ). Цур на тонший кінець! Цур, міньки не розміньки! мертвого з гроба не вертають. Е, ні, стривайте, цур не грать, а то не буду й танцювать, поки барвінку не нарву та не уквітчаюсь.
Шитінки, -нок, ж. мн. = шитки. Паняночки шитінки шили.
