Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

затугавіти

Затуга́віти, -вію, -єш, затугну́ти, -гну, -неш, гл. Загустѣть, затвердѣть; уплотниться. Болото затугавіло, що й ноги не витягнеш. Камен. у. Трохи хай глина затугне, тоді можна ще замазать. Канев. у. Cм. затужавіти.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 110.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАТУГАВІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАТУГАВІТИ"
Де́в'ять, -тьо́х, чис. Девять. Дев'ять пар волів. МВ. І. 61.
Дремлю́га, -ги, ж. Птица козодой, Carrimulgus europaeus. Черк. у.
Ковалиха, -хи, ж. Жена кузнеца. Аби коваль та ковалиха, — а того буде лиха. Ном. № 5426.
Лопу́х, -ха́, м. Раст. репейникъ, Arctium lappa. лови рибу, де лопух є. Ном. № 5897. Дметься, як жаба на лопуху. Ном. № 2500. Ум. лопушо́к.
Наузбіч нар. Въ сторонѣ.
Невід, -вода, м. Неводъ. Наперед невода рибою не хвались. Ном. № 2603.
Рубець, -бця, м. 1) Рубець въ шитьѣ, одеждѣ. Доносилась до того, що зв'язує рубець до рубця. Рудч. Ск. І. 176. шити рубце́м. Сшивать, захватывая за самые края матеріи. Канев. у. 2) = шрам. 3) мн. рубці. Рубецъ, одинъ изъ четырехъ желудковъ жвачнаго животнаго, а также и кушанье изъ него. Чуб. VII. 443. Ум. рубчик.
Стискати, -ка́ю, -єш, сов. в. стиснути, -ну, -неш, гл. 1) Сжимать, сжать, сдавливать, сдавить, стискивать, стиснуть. Мстислав не одного стиснув. Ном. № 724. Нова сукня стиснула їй повне роскішне тіло. Левиц. І. 185. Хто тисне, тому груди стисне. Ном. № 14267. за серце стиснуло. Сжалось сердце. жаль душу стискає. Тяжко на душѣ. Нема милого, жаль душу стискає. Чуб. V. 16. 2) Пожимать, пожать (руку). Не стій, доню, з нелюбом, не дай ручку стискати. Чуб. III. 36. Стисну щиро за рученьку, в губки поцілую. Чуб. V. 65. 3)плечима. Пожимать, пожать плечами. Той пан стиснув плечима. Рудч. Ск. І. 212.
Топір, -пора, м. Родъ топора съ длинной рукояткой. Ум. топоре́ць, топірчик. А топірці наробили із самої сталі, — пішов Штолюк із Мироном та воює пани. Гол. III. 59.
Увіряти, -ряю, -єш, сов. в. увіри́ти, -рю́, -ри́ш, гл.на ко́го. Довѣрять, довѣрить кому. Всі кріпко на її ввіряли: що було скаже — не минеться. О. 1862. VIII. 13.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАТУГАВІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.