Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

затугавіти

Затуга́віти, -вію, -єш, затугну́ти, -гну, -неш, гл. Загустѣть, затвердѣть; уплотниться. Болото затугавіло, що й ноги не витягнеш. Камен. у. Трохи хай глина затугне, тоді можна ще замазать. Канев. у. Cм. затужавіти.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 110.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАТУГАВІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАТУГАВІТИ"
Божкувати, -ку́ю, -єш, гл. Постить. Желех.
Водорщаний, -а, -е. = водохрестний. Желех.
Латянка, -ки, ж. Одежда съ заплатами. У нас світилка-панянка, у неї сорочка латянка, буяри крали, латали і в світилки прибрали. Мил. 155.
Обіруч нар. Обѣими руками. Схопила за плечі обіруч невістку. Г. Барв. 369. Вона мене як схопить за шию обіруч. МВ. (О. 1862. ІІІ. 41).
Примежовувати, -вую, -єш, сов. в. примежувати, -жую, -єш, гл. Примежевывать, примежевать, прирѣзать (земли). Стор. II. 117.
Ремсть, -ти, ж. = ремст. Він на мене ремсть має та через те й коня не дав до міста. Канев. у.
Розсолода, -ди, об. Неповоротливый, неуклюжій человѣкъ. Ич який розсолода! Екатер. у. Слов. Д. Эварн.
Утеклий, -а, -е. Убѣжавшій, бѣглець. Я ж не втеклий, я ж свій чоловік, і сам прийду, — чого мене вести по вулиці. Новомоск. у.
Чірхатися, -хаюся, -єшся, гл. = чухатися. Желех.
Шепотання, -ня, с. Шепотъ, шептанье. Мир. Пов. І. 137.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАТУГАВІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.