Гоно́би́ти, -блю, -биш, гл. 1) Устраивать, дѣлать какъ слѣдуетъ: удовлетворять, доставлять удовольствіе, употреблять на что. Де що не заробе, усе в хазяйство гонобить. 2) Лелѣять. Вона гонобила надію у серці.
Де́ртися, -деру́ся, -ре́шся, гл. 1) Разрываться на части, рваться, драться. У матері пазуха дереться дітям ховаючи, а в дітей пазуха дереться од матері ховаючи. 2) Карабкаться. Дереться на стіну. Дратися на гору. 3) О кошкѣ: царапаться. Кішка на мішок дереться — на вітер.
Допха́тися, -ха́юся, -єшся, гл. Дойти съ съ трудомъ, дотащиться. Сяк-так до слобідки хоч з горем допхався.
Забува́ння, -ня, с. Забываніе, забвеніе.
Здохлени́на, -ни, ж. Дохлятина, мясо дохлой скотины.
Нічий, -чия, -є, мѣст. Ничей.
Перестаркуватий, -а, -е. Пересварившійся.
Повихолоджуватися, -джуємося, -єтеся, гл. Простыть (во множествѣ).
Фльокотати, -кочу, -чеш, гл. Болтать.
Цвітень, -тня, м. = квітень.
