Бурчати, -чу, -чиш, гл. 1) Ворчать, брюзжать. Хто має багацько, той бурчить; а хто не мас, той мовчить. Утихомирься, не бурчи. 2) Журчать (о ручьѣ, потокѣ). 3) Урчать. Бурчить у животі.
Гетаж, -жа, м. Тотъ, кто управляетъ рулемъ на заднемъ плоту сплавного лѣса (если плоты соединены въ одну дарабу).
Зозла нар. Сердито, зло. На слуги свої, на турки, на яничари зозла гукає.
Кадити, -джу́, -диш, гл. Кадить, курить. Пі світила, ні кадила, як тебе смерть вхопила.
Костьол, -лу, м. = костел. Бачте, у Вільшаній у костьолі... у титаря.
Придивлятися, -ля́юся, -єшся сов. в. придиви́тися, -влю́ся, -вишся,, гл.
1) Присматриваться, присмотрѣться. Придивись лишень, то й побачиш.
2) Притупиться (о зрѣніи). Очка ми ся придивили, миленького ждучи.
Розоратися, -рю́ся, -решся, гл. Увлечься паханьемъ.
Росхряпаний, -а, -е. Разбитый, расколотый. Росхряпаний віз. Росхряпаний чоловік. Купила макітру, аж вона росхряпана.
Скалубина, -ни, ж. Скважина, трещина. Як пан Біг дає, то й скалубинами пхає, а як відбирає, то й двері не замикає. Дивиться господарь скалубиною, що робит жовнірь з господинею.
Тхорити, -рю́, -риш, гл. Вонять подобно хорьку.
