Бруніти, -ню, -ниш, гл. = бриніти 2. = брунчати. Пчола брунит, хрущі брунят.
Загаси́ти, -шу́, -сиш, гл. 1) Потушить, загасить. 2) Утратить. Де ти дів? Уже мабудь загасив? (яку там річ).
Заті́рка, -ки, ж. Родъ мучнаго кушанья: мелкіе шарики изъ тѣста, варимые въ водѣ или молокѣ. М'яка була затірка, била мене матінка. да́ти за́́тірки. Задать трепки. Я тобі дам затірки! Попадешся ти в мої лещата!
Зау́лок, -лка, м. Глухой переулокъ. Хожу, хожу, тілько улиці й заулки перехрещую.
Крашанка, -ки, ж.
1) Окрашенное пасхальное яйцо. На великдень, на соломі проти сонця, діти грались собі крашанками. Де той у Бога великдень, а він уже із крашанками!
2) Лицо вообще. Низом у крашанки буде жовток, а верхом буде лушпайка. Ком. І. Ум. крашаночка.
Обхідчатий, -а, -е. Неогороженный (о зданіи).
Плутанка, -ки, ж. Путаница. Аж у голові плутається од тії плутанки.
Попряди, -дів, мн. = попрядки. Прийде до її кума на попряди.
Руно, -на, с. 1) Руно. Од вовка втечи, а руно принеси. Шерсть на тій собаці як руно. 2) мн. Всходы. Подивитись на руна польові: жити такі, що й вуж не пролізе. Ум. рунце. руне́нце. Тепер вовниця дорога: як руненце, так копа.
Учетверте нар. Въ четвертый разъ. А налий ще! — сказав Загнибіда уже вчетверте.
