Грімота́ти, -чу́, -чеш, гл. и грімоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Грохотать, гремѣть. Коли це стукотить-грімотить, кобиляча голова біжить. Тоді мене, моя мила, ждати-піджидати, як стане по небу грім грімотати:
Грі́ти, -грі́ю, -єш, гл. 1) Грѣть, нагрѣвать, согрѣвать. Піч топлю, руки грію. Чужий кожух не гріє. Ой. місяцю, місяцю! світиш, та не грієш, — даремне в Бога хліб їси. Окропи гріть. Гріти самова́рь. Ставить самоваръ. Пятигорск. окр. 2) Бить, колотить. Отець Хведор грів та грів його по всьому. 3) — покло́ни. Бить съ усердіемъ поклоны. Гріє перед тим хрестом поклони. 4) — чупри́ну. Потѣть отъ усилій, силиться. Нащо, про що тобі над цим чуприну гріть? Гріти гадю́ку за па́зухою. Отогрѣть змѣю на груди, приласкать неблагодарнаго. 5) Грі́ти наді́ю. Поддерживать надежду въ комъ. Нехай радіє, поки надію серце гріє.
Гру́яти, -ру́ю, -єш, гл. Каркать. Ворон грує. Ой ворони чорненькі, чого ви прячете, груїте жалібненько?
Єни́ченько, -ка, м. Ум. отъ яничар? Турки-єниченьки.
Жученя́, -ня́ти, с. Маленькій жукъ.
Королик, -ка, м.
1) Ум. отъ коро́ль.
2) Зоол. Крапивникъ, Motacilla troglodytes.
Му́дики, -ків, м. мн. Раст. Glechoma hederacea.
Переслабувати, -бу́ю, -єш, гл. Переболѣть.
Скригиндзати, -дзаю, -єш, гл. = скреготати 1. Скригиндзати зубами.
Утрейтє, утретє, нар. Въ третій разъ. Приходить іще утрете. Втретє випить треба.
