Вартівник, -ка, м. Сторожъ, караульный, часовой, конвойный. Він був.... економом в с. Л. і вечером пішов на тік подивитись, чи є вартівники. То певне добрий пройдисвіт, що аж два вартівники з ним ідуть. Ум. вартівничок, вартівниченько. Суть бо в мене два вартівниченьки, будуть вартувати мої кониченьки. Cм. вартник, вартовий, вартовик, вартовничий.
Души́ти, -шу, -шиш, гл. 1) Душить, давить. 2) Давить, жать. Взяла за маленький палець та й душить його помаленьку. 3) Давить, притѣснять. Поки ляхи да недоляшки душили Україну, туди (на Запоріжжа) втікав щонайкращий люд з городів. 4) души́ти копійчи́ну. Беречь деньги, скупиться. Батьки в поповичів народ все скупенький, що душать копійчину.
Завихі́ль, -хо́лі, ж. Мятель, вьюга.
Залу́бка, -ки, ж. = залу́биці.
Засльоти́тися, -ти́ться, гл. безл. Наступить дождливой погодѣ. Уже засльотилось, не можна молотити.
Навідьмува́ти, -му́ю, -єш, гл. Наколдовать.
Налата́ти Cм. налатувати.
Нали́гувати, -гую, -єш, сов. в. налига́ти, -га́ю, -єш, гл. Набрасывать веревку на рога (быка, коровы). Налигай воли та веди сюди.
Приставати, -таю, -єш, сов. в. пристати, -тану, -неш, гл. 1) Приставать, пристать, причалить. 2) Присоединяться, присоединиться; пристать. Та й ні до кого не пристає, і до себе не приймає. Ой ти, туго, ой ти, журбо, не пристань до мене. З яким пристаєш, сам таким стаєш. Чернець остався у тій церкві Богу молиться. Почали люде туди ходить, приставать у віру, він їх навчає. пристати у прийми. Cм. прийми. 3) Приставать, пристать, прилипнуть. Багатий брат вимазав у середині. кружку медом, шоб пристало те, шо міритимуть. 4) Быть къ лицу, идти; подходить. Пристало, як свині наритники. Не ж тобі, Марусю, не сподоба, — не пристав чепець до лоба. Ні до кого не пристає так ота приповість..., як до подолян. 5) Быть пригоднымъ. Пісна страва не пристає так до живота, як скоромна. 6) Уставать, устать до невозможности работать, идти; выбиваться, выбиться изъ силъ. Моєму миленькому волики пристали. Ой став коник приставати. 7) Соглашаться, согласиться. Чи пристаєш, Бондарівно, з нашим паном жити? Ні, я на такий суд не пристану! Довго пані-матка не приставала віддати Масю в науку. 8) пристає, пристало серце до... Любить, полюбить кого. Пристало серденько моє до твого. Ой до стидкого, ой до бридкого серденько не пристане. 9) Останавливаться, остановиться. Пристав трохи на тому слові, а далі знову повідає.
Родимий, -а, -е. 1) Врожденный, природный. Гірша відьма вчена, ніж родима. Що б, пане, ваші оці очі (окуляри) Бог на світі подержав, а родимі щоб повилазили. 2) Свой, родившійся гдѣ, уроженецъ. Я тут чоловік родимий. Він наш чоловік родимий. 3) Родимый, родной. Їхав милий край Дунаю та до родимого краю.
