Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

заточувати

Зато́чувати, -чую, -єш, сов. в. заточи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Закатывать, закотить. Ой деж твої, Нечаєнку, кованії вози? Під містечком Берестечком заточені в лози. Н. п. Заточи воза в клуню. Н. Вол. у. 2)в пику. Ударить по лицу, дать въ морду.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 109.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАТОЧУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАТОЧУВАТИ"
Вартівник, -ка, м. Сторожъ, караульный, часовой, конвойный. Він був.... економом в с. Л. і вечером пішов на тік подивитись, чи є вартівники. Драг. 58. То певне добрий пройдисвіт, що аж два вартівники з ним ідуть. Камен. у. Ум. вартівничок, вартівниченько. Суть бо в мене два вартівниченьки, будуть вартувати мої кониченьки. Pauli. Cм. вартник, вартовий, вартовик, вартовничий.
Души́ти, -шу, -шиш, гл. 1) Душить, давить. 2) Давить, жать. Взяла за маленький палець та й душить його помаленьку. 3) Давить, притѣснять. Поки ляхи да недоляшки душили Україну, туди (на Запоріжжа) втікав щонайкращий люд з городів. К. ЧР. 89. 4) души́ти копійчи́ну. Беречь деньги, скупиться. Батьки в поповичів народ все скупенький, що душать копійчину. Св. Л. 136.
Завихі́ль, -хо́лі, ж. Мятель, вьюга. Черк. у.
Залу́бка, -ки, ж. = залу́биці.
Засльоти́тися, -ти́ться, гл. безл. Наступить дождливой погодѣ. Уже засльотилось, не можна молотити. Н. Вол. у.
Навідьмува́ти, -му́ю, -єш, гл. Наколдовать.
Налата́ти Cм. налатувати.
Нали́гувати, -гую, -єш, сов. в. налига́ти, -га́ю, -єш, гл. Набрасывать веревку на рога (быка, коровы). Налигай воли та веди сюди. Харьк. у.
Приставати, -таю, -єш, сов. в. пристати, -тану, -неш, гл. 1) Приставать, пристать, причалить. АД. І. 209. МВ. І. 138. 2) Присоединяться, присоединиться; пристать. Та й ні до кого не пристає, і до себе не приймає. Стор. МПр. 114. Ой ти, туго, ой ти, журбо, не пристань до мене. Мет. 59. З яким пристаєш, сам таким стаєш. Ном. № 5988. Чернець остався у тій церкві Богу молиться. Почали люде туди ходить, приставать у віру, він їх навчає. Грин. II. 12. пристати у прийми. Cм. прийми. 3) Приставать, пристать, прилипнуть. Багатий брат вимазав у середині. кружку медом, шоб пристало те, шо міритимуть. Грин. І. 180. 4) Быть къ лицу, идти; подходить. Пристало, як свині наритники. Ном. № 11207. Не ж тобі, Марусю, не сподоба, — не пристав чепець до лоба. Мет. 209. Ні до кого не пристає так ота приповість..., як до подолян. Св. Л. 201. 5) Быть пригоднымъ. Пісна страва не пристає так до живота, як скоромна. Лебед. у. 6) Уставать, устать до невозможности работать, идти; выбиваться, выбиться изъ силъ. Моєму миленькому волики пристали. Чуб. V. 403. Ой став коник приставати. Мет. 74. 7) Соглашаться, согласиться. Чи пристаєш, Бондарівно, з нашим паном жити? Грин. III. 614. Ні, я на такий суд не пристану! Довго пані-матка не приставала віддати Масю в науку. Св. Л. 53. 8) пристає, пристало серце до... Любить, полюбить кого. Пристало серденько моє до твого. Мет. 6. Ой до стидкого, ой до бридкого серденько не пристане. Мет. 67. 9) Останавливаться, остановиться. Пристав трохи на тому слові, а далі знову повідає. Гн. II. 28.
Родимий, -а, -е. 1) Врожденный, природный. Гірша відьма вчена, ніж родима. Ном. № 235. Що б, пане, ваші оці очі (окуляри) Бог на світі подержав, а родимі щоб повилазили. Ном. № 890, стр. 283. 2) Свой, родившійся гдѣ, уроженецъ. Я тут чоловік родимий. Харьк. г. Він наш чоловік родимий. Камен. у. 3) Родимый, родной. Їхав милий край Дунаю та до родимого краю. Чуб. V. 378.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАТОЧУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.