Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вирикувати

Вирикувати, -кую, -єш, гл. О быкѣ, коровѣ: ревѣть. Іде бичок у плаїчок, так вирикуючи. Шух. І. 201.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 181.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИРИКУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИРИКУВАТИ"
Байдужий, -а, -е. Безразличный, равнодушный, индифферентный. Погляд її очей був недбалий... байдужий. Левиц. Пов. 297.
Бондарчук, -ка, м. Подмастерій бочара.
Віддалеки нар. Издали. Іще оддалеки зачув Петро глухий галас мов на ярмарку. К. ЧР. 257.
Віну́ти, -ну́, -не́ш, гл. = війнути. Не чорна хмара налітала, не буйні вітри вінули, як душа козацька молодецька з тілом разлучалась. АД. І. 118. Вітрець не віне́. МВ. І. 79.
Костомаха, -хи, ж. = костомара. Желех.
Натівати, -ва́ю, -єш, гл. Начинать? затѣвать? Оце вже на иншу натіва (о ребенкѣ, сперва смѣявшемся, а потомъ начавшею плакать). Зміев. у.
Отчизна, -ни, ж. 1) = батьківщина. Кидають отчизну і свою дідизну, свої пасіки й левади. АД. II. 48. 2) Отечество, отчизна, родина. Хоч би ти... для отчизни кинувсь із мосту в воду, то й я за тобою. К. ЧР. 77.
Слухняно, слух'яно, нар. Послушно. Не може піти слідком за своїм серцем так слухняно, як мала дитина. Левиц. Пов. 283. Ум. слухняненько, слух'яненько. Вони слухняненько коло мене посідали. МВ. ІІ. 116.
Упорожні нар. Порожнемъ. З нічим до млина, впорожні додому. Ном. № 7132.
Шиба, -би, ж. Оконное стекло. Гн. II. 69. Ум. шибка.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИРИКУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.