Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

виривати I

Виривати I, -ва́ю, -єш, сов. в. вирвати, -рву, -веш, гл. 1) Вырывать, вырвать. Вирвав з голови волосинку. Рудч. Ск. II. 201. Виривав кущі з корінням. Стор. МПр. 109. Хоче у вовка з зубів вирвати! Ном. № 4853. 2) Срывать, сорвать. Ой вирву я з рожі квітку, та пущу на воду. Н. п.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 181.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИРИВАТИ I"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИРИВАТИ I"
Будник, -ка, м. Работникъ на поташномъ заводѣ. Ум. будничок.
Допуска́тися, -ка́юся, -єшся, гл. Допускаться.
Заплі́тувати, -тую, -єш, гл. = заплітати.
Засла́ти I Cм. засилати.
Навчи́ти, -ся. Cм. навчати, -ся.
Патрахіль, -лі, ж. Епитрахиль. Рудч. Ск. І. 198. На вікні требник лежав з хрестом, в патрахіль замотаний. Св. Л. 109.
Пошкамотати, (-таю, -єш?), гл. Изорвать въ куски, истерзать. А в тої жінки груди геть пошкаматані, гей би пси пошарпали. ЕЗ. V. 217.
Прищепатися, -паюся, -єшся, гл. = прищеплюватися. О. 1862. І. 59.
Цілість, -лости, ж. Цѣлость.
Чини, -нів, мн. 1) Мѣсто, гдѣ перекрещиваются нити основы. Конст. у. МУЕ. III. 21. Шух. І. 259. 2) Колышки въ сновалкѣ, при помощи которыхъ дѣлаются чини 1. Лохв. у. Вас. 202.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИРИВАТИ I.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.