Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вирядити

Вирядити, -ся. Cм. виряжати, -ся.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 184.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИРЯДИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИРЯДИТИ"
Безталанник, -ка, м. Несчастный человѣкъ, горемыка, неудачникъ.
Брень, меж. = Бринь.
Гибель 2, -бля, м. = гембель. Шух. I. 87.
Зусім нар. Совсѣмъ. Нехай, нехай, — та й зусім занехай. Ном. № 11011.
Квадра, -ри, ж. Четверть (фазы луны). В остатню квадру жінота ні за віщо ні садитиме нічого, ні сіятиме, ні солитиме угірків. Ном. № 13418.
Повідлазити, -зимо, -зите, гл. Отползти (во множествѣ).
Прецінь нар. Между тѣмъ, однако.
Присадкуватий, -а, -е. = присадистий. Левиц. І.
Роскошіти, -шію, -єш, гл. Дѣлаться роскошнѣе. Коси у їх роскошіють. Г. Барв. 293.
Усмерть нар. До смерти. Того заїла всмерть, другого обідрала. Гліб.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИРЯДИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.