Горі́тися, -ри́ться, гл. безл. = Горіти 1. Як не ладиться, то й в печі не гориться.
Дові́рити Cм. Довіря́ти.
Кукобити, -блю, -биш, гл.
1) Устраивать, заботливо собирать въ одно мѣсто.
2) — кого́. Заботиться о комъ, объ его одеждѣ, пищѣ, удобствахъ. Зовсім знемігся на силах; не мав снаги й себе самого кукобити.
Ледаче́нький, -а, -е., Ум. отъ ледачий.
Мши́ти, -мшу, -мшиш, гл. Конопатить мхомъ.
Підлатка, -ки, ж. Накладка на полозьяхъ въ саняхъ.
Порозчіплювати, -люю, -єш, гл. Расцѣпить (во множествѣ).
Пороти, -рю́, -реш, гл.
1) Пороть, распарывать. Порола рукава цілий день.
2) Вскрывать, потрошить. Уже ж того Нестерюка на брамі пороли, они ж єго потрошили і голов лупали.
3) — пір'я = дерти пір'я.
4) О дождѣ: лить. Дощ так і поре.
Стидкий, -а, -е. Заставляющій себя стыдиться, постыдный. Де ся взяв татарин, стидкий, бридкий, поганий. Сидить стидка з своім милим, да ще й обнялася.
Темнити, -ню́, -ни́ш, гл. Затемнять, омрачать, дѣлать темнымъ.
