Бринькати, -каю, -єш, гл.
1) Наигрывать на струнномъ инструментѣ.
2) Плохо играть, бренчать.
3) Дергать за струну.
Горо́хв'яник, -ка, м. Лепешка изъ гороха. За ними підтюпцем поспішали з горохв'яниками і всякими ласощами.
Гря́стиця, -ці, ж. — звичайна. Раст. Dactylis glomerata.
Дерка́чик, -ка, м. Ум. отъ деркач.
Зяяти, зя́ю, -єш, гл. Зіять. Щоб тобі так рот зяяв, як ото двері зяють. (Як хто не зачинить дверей).
Конати, -на́ю, -єш, гл.
1) Умирать, кончаться, отходить. Не один бідаха, конаючи в крові, тужить, що не поліг під Берестечком. Уже твоя, козаченьку, дівчина конає.
2) Мучиться. Сам не соромиться конать в ярмі, у ляха. Або в пана у кайданах у склепу конає.
Напеле́хати, -ха́ю, -єш, гл. Нарвать, набрать много. Дивись, напелехала цілу запаску яблук. Напелехала повну тарілку вишень.
Новорожденець, -нця, м. Новорожденный сынъ. Кланяюсь і хлібом, і вином, і сином новорожденцем.
Повідкидати, -да́ю, -єш, гл. Отбросить (во множествѣ).
Укладистий, -а, -е. Вмѣстительный, емкій. Це горщик малий, та вкладистий.
