Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

виречи

Виречи, -чу, -чеш, гл. = виректи. Вх. Лем. 398.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 181.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИРЕЧИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИРЕЧИ"
Ґаве́ґа, -ґи, ж. Ув. отъ ґава. Мнж. 181.
Мару́дний, -а, -е. Копотливый, медленный, мѣшкотный.
Павонька, -ки, ж. Ум. отъ пава.
Пальченя, -ня́ти, с. Пальчикъ. Взявши за ручку, цілувала малі пальченята. Мир. Пов. II. 86.
Пустити, -ся. Cм. пускати, -ся.
Робливо, -ва, с. Издѣліе. Це ложки мого роблива. Харьк. у.
Сейм, -му, м. Сеймъ. Ум. сеймик.
Сінянки, -нок, ж. мн. Рѣшетки, употребляемыя при перевозкѣ сѣна. Вх. Зн. 67. Желех.
Стрелиця, -ці, ж. Жидкій лѣсокъ. А за тією долиною, через стрелицю, урочище Козацький Курінь. ЗОЮР. І. 105.
Цік! меж. Крикъ, которымъ понуждаютъ овецъ идти. Вх. Лем. 480.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИРЕЧИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.