Гуся́та, -ся́т, с. мн. 1) мн. ч. отъ гуся. 2) Накожная болѣзнь.
Деркоті́ти, -кочу́, -чеш, гл. Издавать звукъ дер-дер. Деркач деркоче. Колесо в возі деркоче. Деркотіли деркачі.
Жада́нка, -ки, ж. Желанная. Да Невіхно наша жаданко, да не вік ми тебе жадали, за один вечір діждали.
Залю́патися, -паюся, -єшся, гл. Замочиться, забрызгаться сильно.
Заректи́, -ся. Cм. зарікати, -ся.
Княжя, -жя́ти, с. Молодой князь; сынъ князя. То в тій галері Алкан-паша, трапезонськеє княжя. В ридвані сидів князь із княжам.
Льві́в, -вова, м. Львовъ, Лембергъ (городъ въ Галиціи). Львів не всякому здорів.
Позаходитися, -димося, -дитеся, гл. То-же, что и зайтися, но о многихъ или о многомъ. Также: поссориться (о многихъ). На другий день щось сі позаходили, а він побив і жінку.
Спотич нар. = спотикача. Пішов він п'яний спотич додому.
Хнюпити, -плю, -пиш, гл. — го́лову. Опускать голову.
