Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

виривати II

Виривати Ii, -ва́ю, -єш, сов. в. вирити, -рию, -єш, гл. Вырывать, вырыть. Зайчик узяв та й вирив ямку на бурті. Рудч. Ск. І. 29.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 181.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИРИВАТИ II"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИРИВАТИ II"
Баламута, -ти 1), м. = баламут 1. Шейк. 2) ж. Затрудненіе, замѣшательство. Угор.
Гуля́кати, -каю, -єш, гл. Кричать. Вх. Уг. 234.
Ди́ндати, -даю, -єш, гл. 1) Шататься. 2) Качать ногами.
Косорий, -а, -е. . косо́ра вівця́ Овца съ рогами, похожими на косы. Желех.
Перегусти, -ду́, -де́ш, гл. Перестать гудѣть.
Плювати, -плюю, -єш, гл. Плевать.
Поезійка, -ки, ж. Ум. отъ поезія 2.
Пошандибити, -бить, гл. безл. Посчастливиться, повезти. Переясл. у.
Старший 2, ого, м. Начальникъ.
Уґаровувати, -вую, -єш, гл. Выдалбливать желобокъ, пазъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИРИВАТИ II.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.