Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

виригання

Виригання, -ня, с. Изрыганіе.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 181.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИРИГАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИРИГАННЯ"
Адресува́ти, -су́ю, -єш, гл. Адресовать. Желех.
Бартка, -ки, ж. Верхняя часть топірця, имѣющая форму топора. Части ея: обух и плас съ вістрям. Шух. I. 289.
Буковинчик, -ка, м. Ум. отъ буковинець.
Гладищечка, -ки, ж. Ум. отъ гладишка.
Голов'Яний, -а, -е. Головной. Голов'яна хустка. Кіевск. у.
Дев'яси́л, -лу, дев'ятьсил, -лу, м. Раст. Inula Helenium. Девесилъ.
Дри́сля, -лі, ж. 1) Поносъ. Закр. 2) раст. см. пшінька. Лебед. у.
Непроха, -хи, об. Не просящій. Ном. № 1357.
Полопати, -паю, -єш, гл. Пожрать, съѣсть. І куди вони все полопали? Богодух. у.
Поросячка, -ки, ж. = поросючка. Радом. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИРИГАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.