Гнівно нар.
1) Гнѣвно, сердито. Він гнівно тянув на його.
2) Обидно, непріятно. Може, кому гнівно, добродію, що я кажу? Ум. гнівненько. Та годи, доненько, всім зарівненько, щоб не було гнівненько.
Заморо́читися, -чуся, -чишся, гл. 1) Потерять голову, сбиться съ толку. 2) О головѣ: закружиться. Глянула я вниз, голова моя заморочилась і я прокинулась.
Зача́вити, -влю, -виш, гл. Задавить, раздавить. — курча. Зарѣзать цыпленка.
Налютува́ти, -ту́ю, -єш, гл. 1) Напаять. 2) = налютуватися.
Обмивання, -ня, с. Обмываніе, омовеніе. Це обмивання треба зробити по заході сонця.
Овдовілий, -а, -е. Овдовѣвшій.
Остербнути, -ну, -неш, м. = остербати.
Пенякуватий, -а, -е. 1) Придирчивый, навязчивый. 2) Упорный, упрямый. Устань, устань, мила, привіз я дубину, тонку та довгу та сукувату, на шею спину пенякувату. І не бачила такої пенякуватої дівчини — щоб по її було.
Роскльовувати, -вую, -єш, сов. в. росклювати, -клюю́, -єш, гл. Расклевывать, расклевать.
Свекрів, -рова, -ве Принадлежащій свекру. Ой запрягай свекрові коні.
