Білити, -лю, -лиш, гл. 1) Бѣлить; окрашивать въ бѣлый цвѣтъ. У суботу білю хату. шити-білити — завтра великдень. Значитъ то же, что русское: коли на охоту ѣхать, тогда собакъ кормить. білити шкіру. При выдѣлкѣ кожи: натирать мѣломъ. 2) О полотнѣ: дѣлать бѣлымъ, бѣлить (на. солнцѣ). Я вас пряла, ночей не досипала, білила вас в зеленім лузі. На тихім Дунаї під крутим берегом там господиня різи білила. біль білити. Cм. і. біль. 3) Убѣлять (умывая). Дівка Катерина личенько білила. 4) Лудить.
Дзя́вкати, -каю, -єш, гл. Одн. в. дзя́вкнути, -ну, -неш, гл. Тявкать, тявкнуть.
Звели́чити 1, -чаю, -єш, гл. Почтить, оказать честь; восхвалить. Як же ж можна щоб не звеличати його. Ми ж тебе, Оксанко, звеличаємо.
Кладільник, -ка, м. Укладывающій снопы въ скирды. Ум. кладільничок. Зберемо женці — дівки — панянки, а носільнички — хлопці-молодці, а кладільнички — середні люде.
Клептіти, -пчу, -чеш, гл. Много разъ одно и то-же говорить.
Побелькотити, -чу, -чеш, гл. Побормотать нѣкоторое время.
Позаполіскувати, -кую, -єш, гл. Замыть, полоща (во множествѣ). Побіжи, дочко, на річку, позаполіскуй сорочки Семенкови.
Позатихати, -хаємо, -єте, гл. Затихнуть (о многихъ). В людських хатах все було позатихав, все посне.
Снодійний, -а, -е. Снотворный. Снодійні маки.
Убезпечати, -ча́ю, -єш, сов. в. убезпечити, -чу, -чиш, гл. Увѣрять, увѣрить, обнадеживать, обнадежить, обезопашивать, обезопасить. А я тебе, мій Нечаю, не убезпечаю: держи коня, держи в сідлі для свого звичаю. Признайсь мені, дівчинонько, чи будеш, ти певна? Ой не буду, козаченьку, тебе вбезпечати. Катерина й питає: «де ж дінем запорозьких козаків»? А він її убезпечив: «знайдуть, каже, де дітись».
