Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

виса

Виса, -си, ж. Что-либо висящее. Находится въ загадкѣ о висящемъ плодѣ и свиньѣ: Виса висить, хода ходить, виса впала, хода ззіла. Ном. стр. 294. Заг. № 120.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 184.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИСА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИСА"
Бичня, -ні, ж. 1) Стадо воловъ. 2) Загонъ для воловъ. Звелів з бичні волів пригнати. Котл. Ен. ІІІ. 22.
Злото, -та, с. 1) Золото. Привезе мені віночок з чистого злота. Чуб. V. 207. А в чім теє дитя? — У сріблі та в злоті. Чуб. III. 39. 2) Ласкательное названіе любимаго человѣка. Ой вийду я за ворота, — нема мого злота, тільки стоїть той нескреба, що мені не треба. Мет. 38. Ум. злітце, зло́течко. Грин. III. 13. Зробив ворітця із щирого злітця. Чуб. III. 295.
Клячати, -чу́, -чи́ш, гл. 1) Стоять на колѣняхъ. 2) Дѣлать родъ плетня въ лѣсу, подрубивъ тонкія деревья, наклонивъ и нерепутавъ ихъ между собою. Чигир. у.
Пахва, -ви, ж. Подмышка, подплечье. Несе під пахвою скриньку. Драг. 180.
Побурлакувати, -ку́ю, -єш, гл. Побыть бурлакою.
Повиїздити, -димо́, -дите́, гл. = повиїжджати.  
Покоїк, -ку, м. Ум. отъ покій.
Покрик, -ку, м. Возгласъ, крикъ. Од сього покрику покотилась луна. Стор. МПр. 26. Ніхто не чув грізного покрику. Св. Л. 300.
Смолавець, -вця, м. Сопливецъ. Угор.
Тріскатися, -каюся, -єшся, гл. Трескаться, лопаться. Гладкий, аж шкура тріскається. Ном.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИСА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.