Благий, -а, -е. 1) Благой, блаженный. Отець Андрій.... устав та: «Боже благий, Боже мій милостивий!» каже.
2) Плохой. Коли хліб благий, то його не жнуть, а косять.
3) Ветхій. Благенькі сорочечки, драночки.
4) Немощный, слабый. Ум. благенький, благонький, благесенький. Віз у його благенький.
Буркувати, -ку́ю, -єш, гл.
1) Мостить (камнемъ). Зробив.... бурковану дорогу.
2) Ворковать. На калині зозуля, вона не кує — буркує.
Відмащувати, -щую, -єш, сов. в. відмастити, -щу, -стиш, гл. 1) Отрабатывать, отработать мазаніемъ. Мені взавтра треба йти відмащувати за того карбованця, що пан позичив. 2) Смазывать, смазать нитки основы відмасткою.
Знарошне нар. Нарочно, умышленно. Він дав мені знарошне серце мляве, знарошне він лякає мене страхом. Не знарошне він занедбав Квітчин способ малювання наших селян.
Круп'яр, -ра, м. = круподерник.
Ло́пкати, -каю, -єш (крильми), гл. Хлопать (крыльями). Каня лопкає крилами, як летить.
Мату́сенька, -ки, ж. Ум. отъ матуся. Матусенька свого сина вечеряти просить.
Моло́ти, мелю́, -леш, гл. 1) Молоть. Ой на горі, на Самборі крутий камінь меле. Молов батько не віючи, пекла мати не сіючи. 2) Молоть, болтать, нести вздоръ. Ка-зна що меле, аби не мовчати. Таке меле, що і купи не держиться. 3) молоти хвосто́м. Махать хвостомъ. Кабан закопався в землю да й хвостиком меле.
Ціркованик, -ка, м. = мережка 1.
Штаба, -би, ж. Полоса (желѣза, стали). А кості — мов товсті залізні штаби. Ум. штабка.
