Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вирвання

Вирвання, -ня, с. Вырываніе. Чуб. І. 85.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 181.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИРВАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИРВАННЯ"
Глядило, -ла, с. = дзеркало. Вх. Уг. 233.
Ґандзо́лля, -ля, с. соб. Отрепье, лохмотья. Іде, а ґандзолля висить. Н. Вол. у.
Заміша́нець, -нця, м. Малороссъ изъ окрестностей Коросно, живущій среди мазуровъ. Вх. Лем. 416.
Запу́ст I, -ту, м. 1) Густо выросшій лѣсъ, густая молодая заросль. Желех. Канев. у. 2) Живая изгородь. Вх. Зн. 20.
Опам'ятатися, -та́юся, -єшся, гл. = опам'ятуватися.
Пільгувати, -гую, -єш, гл. Облегчать, послаблять.  
Повнонька, -ки, ж. Ум. отъ повни́ця.
Позострівати, -ва́ю, -єш, гл. Встрѣтить (многихъ и не разомъ).
Потаєнці нар. = потаємне = потай. Потаєнці од усіх. Рк. Левиц.
Торохтіло, -ла, с. = торохтело. Харьк. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИРВАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.