Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вирячити

Вирячити Cм. вирячувати.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 184.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИРЯЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИРЯЧИТИ"
Вершильні вила Вилы, которыми подаютъ сѣно при вершеніи стога.
Відвідини, -дин, ж. мн. Посѣщеніе. Єв. Л. XIX. 44. Ще більшого жалю завдав їй своїми одвідинами. Г. Барв. 168.
Го́ренько, -ка, с. Ум. отъ горе.
Напередо́вець, -вця, м. Передовой, впереди идущій.
Наштурхати, -хаю, -єш, гл. Натолкать. На базарі наштурхали мені боки.
Офіра, -ри, ж. = охвіра. Чуб. І. 168.
Положитися, -жу́ся, -жишся, гл. 1) Лечь. Чуб. II. 410. В Вифлеємі народився, там у яслах положився. Чуб. V. 328. Спать з тобою положусь. Чуб. V. 8. 2) Отелиться. Положилася корова. Камен. у.
Табашний, -а, -е. Табачный.
Трупоїд, -да, м. Червь, поѣдающій трупы. Шейк.
Шусниця, -ці, ж. = суспиця. Уман. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИРЯЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.