Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

колокіл

Колокіл, -ко́лу, м. 1) Колоколъ. Он чия ж тут беседа тут вечеряє весела? Бийте коли, все колоколи, колоколи кованії у нас гості проханії. ХС. VII. 425. 2) Звонокъ на шеѣ коровы, козы. Вх. Зн. 27. Ум. колокілок.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 271.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЛОКІЛ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЛОКІЛ"
Архимандри́т, -та и архимандри́та, -ти, м. Архимандритъ. З манастира святого у золоті, аж сяє, сам архимандрит вихожає. Шевч. 233. Ось ходімо лиш до архімандрити, до нашого порадника. К. ЧР. 131.
Бігти, біжу, -жиш, гл. 1) Бѣжать. Гріх по дорозі біг та до нас плиг. Ном. № 96. Туди ж бігла да дівчинонька. Мет. 87. Ворон коню, біжи швидче! Мет. 74. Біг так, що сам себе не чув — изо всѣхъ силъ бѣжалъ. Котл. Ен. ІІІ. 21. 2) Быстро ѣхать, плыть на суднѣ. Щось біжить з дзвоником. О. 1862. V. 78. Човном біжить по під берегом. Харьк.верхи. Ѣхать верхомъ. — з копита, у чвал. Ѣхать, бѣжать галопомъ. Н. Вол. у.в клус. Бѣжать рысью. 3) О водѣ, жидкостяхъ и времени: течь. Біжить річка-млинівочка, камені руйнує. Pauli. Молоко біжить. Борщ біжить. Час біжить. Літа мої біжать як скороходець. 4) — з блеску. Бѣжать со свѣта. Як росходилась стара моя, — батю мій, хоч з блеску біжи! Харьк.
Вавчар, -ра, м. Кличка стараго кота. Желех. Ой ти вавціру поганий! (говорится переносно и о человѣкѣ, совершающемъ проказы, наносящемъ ущербъ). Фр. Пp. 134.
Горі нар. Вверхъ. Іде Мар'я горі драбиночкою. Гол. IV. Горі, рибки, горі, горі бистров водов. Гол. І. 337.
Поденно нар. Поденно. Піду я поденно робити. МВ. (О. 1862. III. 72). Поденно до людей хожу. Г. Барв. 270.
Постав, -ва, м. Штука, кусокъ (матеріи). Сукна дорогі поставами, не мірячи... брати. АД. І. 94. Постав матерії. Н. Вол. у.
Потлумити, -млю, -миш, гл. 1) Заглушить, задавить. 2) Побить, поколотить. «Ходім, будем бити!» Витігли Петра від стіни, потлумили. Гн. І. 84. 3) Истребить, уничтожить.
Указування, -ня, с. Указываніе.
Хоз, -зу, м. Родъ сафьяна. Пятигор. окр.
Хрипка, -ки, ж. = хрипавка. Вх. Зн. 77.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОЛОКІЛ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.